Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Заголовковий комплекс на сторінках газети "Запорізька Правда"

Заголовковий комплекс на сторінках газети "Запорізька Правда"

2

Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки України

Факультет журналістики

Курсова робота

Заголовковий комплекс на сторінках газети „Запорізька Правда»

Виконала:

Студентка відділення

Факультету журналістики групи

Науковий керівник:

Запоріжжя

2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості структури газетних заголовків

1.1. Заголовок як самостійна мовна одиниця

1.2. Засоби виразності в заголовках

1.3. Заголовки, що дезорієнтують

Розділ 2. Поняття заголовкового комплексу

2.1. Суть заголовкового комплексу

2.2. Заголовкові елементи

2.3. Розміщення заголовкового комплексу

2.4. Шрифтове оформлення

Розділ 3. Лексико-семантичний склад заголовкового комплексу газети „Запорізька правда

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Заголовок є першим сигналом, що спонукує нас читати газету або відкласти її убік.

Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного добутку. У той же час заголовок газетної смуги, газетного номера мають емоційне фарбування, що збуджує читацький інтерес, що залучає увага. Дослідження психологів показали, що близько 80% відсотків читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Тому так важливо журналістові вибрати заголовок для своєї публікації. Кількома словами , однією пропозицією потрібно не тільки передати основний зміст статті, її зміст, але й залучити, зацікавити читача, однак не варто забувати, що не всі міри тут гарні. Дуже часто під сенсаційними й крикливими заголовками нічого не коштує. Читач розчарований не тільки в окремій статті або публікації, але й у виданні в цілому. Не коштує заради гарного й голосного слівця ризикувати довірою читача. Заголовок - особа всієї газети, вона впливає на популярність та пропозицію видання.

В 80-і роки 20 ст. лінгвісти звернулися до розгляду зв'язку заголовка із сильними елементами структури тексту: зачином і кінцівкою. При цьому досліджувалися не тільки властиво язикові особливості газети, але й екстралінгвістичні фактори: читацька аудиторія, політична орієнтація газети й т.п. Заголовок починає розглядатися не ізольовано, а в його зв'язку з іншими елементами заголовної системи й з текстом.

Вивчення заголовка в його зв'язку з іншими компонентами заголовного комплексу й текстом залишається актуальним до останнього часу, хоча, як правило, об'єктом дослідження лінгвістів є насамперед заголовок.

Актуальним залишається вивчення синтаксичної структури заголовних конструкцій, тому що вони піддані істотним змінам: одні синтаксичні моделі стають продуктивними, інші взагалі перестають уживатися як заголовки, що обумовлено змінами, що відбулися, у мові газетно-публіцистичного стилю в цілому.

Крім того, у лінгвістичній літературі граматична (синтаксична) природа заголовка кваліфікується неоднозначно:

1) заголовок - це слово або словосполучення (А.Шахматов, Ф. Фортунатов та ін.),

2) заголовок це номінативне речення ( О. Пєшковський та ін.),

3) будь-який заголовок це речення (В. Безруков, Я. Ронгиниський та ін.),

4) заголовки діляться на речення та словосполучення (О. Бахарев, О. Попов, С. Фоміних та ін.) [17].

Як і раніше дискусійним і не до кінця дослідженим є питання про функції заголовка й функції інших елементів заголовного комплексу. Виділення різними авторами різних типів функцій часто має суб'єктивний характер, оскільки, як правило, відсутні чіткі (об'єктивні) критерії виділення відповідних функцій, тобто не дослідженими залишаються властиво язикові, що реалізують ту або іншу функцію.

Сказане вище визначає актуальність нашої роботи.

Досліджуючи склад заголовків газети можна отримати уявлення про спрямування публікацій, оцінку поточних подій цим виданням. Крім зазначеної функції, заголовок має привернути до себе увагу читача і певною мірою переконати його в актуальності й важливості теми і матеріалу. Тому лексично-семантичний склад лексики заголовків газет характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю.

Об'єктом нашої роботи є періодичне видання „Запорізька Правда” за період 2002-2008 рр.

Предметом дослідження у роботі заголовки газети „Запорізька Правда”.

Виходячи з наукової та практичної значущості даної теми, ставимо за мету розглянути структуру та значення газетних заголовків, розкрити суть заголовкового комплексу.

Методи дослідження: контент-аналіз, порівняльний, описовий.

Для досягнення поставленої мети ми вважаємо за доцільне в процесі дослідження вирішити наступні завдання:

виявити особливості заголовків періодичних видань;

визначити суть заголовкового комплексу;

проаналізувати лексико-семантичний склад заголовкового комплексу газети „Запорізька Правда”.

Практична значимість: робота може бути застосовуватися при вивченні навчальних курсів "Журналістика", "Теорія журналістики " й "Сучасний періодичний друк".

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку й списку використаної літератури з 24 найменувань.

Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

Заголовок бере на себе важливі функції в тексті. Він виконує номінативної, комунікативної, рекламну функції. У заголовка до інформаційного повідомлення домінуючої стає інформативна функція. У заголовку до публіцистичного тексту провідної завжди виявляється оцінна функція. У ньому виражається авторська позиція [9, с. 17].

Однак не можна говорити тільки про єдність заголовка й тексту, адже журналістський добуток неможливо розглядати поза газетною смугою. На сторінках газети заголовок теж не має самостійності -- там він стає частиною заголовного комплексу. Б. Мисонжников визначає заголовний комплекс, як «конструкцію, що випереджає опубліковані матеріал, зі слів, словосполучень і речень, що утвориться зі спеціальних значеннєвих елементів» [цит. за 20, c. 18]. Значеннєві елементи у свою чергу призначені для залучення уваги до матеріалу, вказівки на основний зміст публікації, позначення авторської позиції й формування в читача певного настрою на сприйняття публікації.

Основним елементом заголовного комплексу є заголовок. Заголовок повинен відповідати таким вимогам, як:

ѕ інформативність;

ѕ відповідність основному змісту тексту;

ѕ відбиття авторського відношення до змісту;

ѕ стислість;

ѕ стилістична виразність [9, с. 18].

Інші елементи заголовного комплексу носять допоміжний характер, і «обслуговують» заголовок, підсилюючи його інформативність, виразність, указуючи на жанровий і тематичний вид публікації, на відношення автора й редакції до її змісту [9, с. 18].

Заголовний комплекс крім заголовка включає шапки, анонси, рубрики, назви тематичних смуг, підзаголовки, ліди.

Шапка -- заголовок, що тематично поєднує трохи зверстаних в одному блоці публікацій, кожна з яких має власний заголовок [8, c. 66].

Рубрика -- слово або словосполучення, розташовуване над заголовком, служить для читача орієнтиром. Може вказувати на жанр тексту, тематику, на відношення автора й редакції до публікації заголовок [8, c. 66].

Підзаголовок -- доповнення до заголовка, що підсилює читацьку увагу до матеріалу заголовок [8, c. 66].

Лід -- перший абзац тексту, найчастіше виділений жирним шрифтом, у якому втримується найважливіша інформація заголовок [8, c. 66].

Заголовний комплекс - особа матеріалу, що визначає, у першу чергу, інтерес читача до публікації. Зацікавити читача допомагають різні прийоми актуалізації заголовків. О. Сафонов виділяє синтаксичні й лексико-фразеологічні прийоми актуалізації заголовків [8, c. 67].

Синтаксичні прийоми:

1. Еліптичні конструкції -- виключення дієслова (наприклад: «Міжнародна премія -- дитячій газеті», «За себе й за друга»).

2. Синтаксична трансформація номінативних структур -- розбивка номінативних структур дає вказівку на обставину, при якому відбуваються описані події («Герої -- поруч», «Турботи й радості -- навпіл»).

3. Парцеляція -- розбивка висловлення на окремі частини («Пам'ятай. Всіх», «Грошей немає. Ні копійки», «За гроші? Що завгодно»).

4. Сегментація -- розподіл висловлення на тематичну й рематичну частини («Студентський побут: яким йому бути», «22 солдати. Хто вони?»).

5. Інверсія -- зміна порядку слів («Президентське виконане замовлення»).

До лексико-семантичних прийомів О. Сафонов відносить:

1. Введення в заголовок окказіоналізмів («Непройдисвіти мимо», «Слухомань»).

2. Введення в заголовок архаїзмів, жаргонізмів, діалектизмів, слів просторічної лексики («Шуячка» (матеріал про ліворуких людей)).

3. Включення в заголовок слів-антонімів («Холодне відношення до гарячої води», «Німота багатослівності»).

4. Заголовки-парадокси -- висловлення, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою («Брак першого сорту», «Речі купують людей»).

5. Використання омонімів («Преса під пресом»).

6. Використання метафори («На гребені моди», «Вікно в природу»).

7. Використання фразеологізму («Яблуко розбрату», «У страху ока великі»).

8. Прийом відновлення заголовка-фразеологізму («Готов Діда Мороза влітку», «Створи собі кумир»).

Тему трансформації фразеологізмів у газетних заголовках продовжує Ірина Лісічкіна в статті «Знайомі незнайомці» [16, c. 73]. Автор виділяє два основних види трансформації: аналітичну й неаналітичну.

При неаналітичній трансформації змінюється тільки семантика фразеологізму: у неї або вносяться нові відтінки змісту, або виникає гра слів у результаті сполучення прямих і переносних значень («Мерія нагріє москвичів» (матеріал про початок опалювального сезону), «Справа труба» матеріал про прорив труби водопостачання)).

Більше популярна в журналістиці аналітична трансформація, заснована на внесенні змін у конкретний фразеологізм. Цей вид трансформації можна підрозділити на кілька типів:

1. Синтаксична трансформація -- фразеологізм піддається морфологічним змінам шляхом включення прийменника «без» («Розчерк без пера»), заміни прийменника («Зіграти з ящика»), включення негативної частки («Злодій не повинен сидіти у в'язниці»), усунення частки «не» («Хлібом єдиним»), усунення слова «ні» («Прийоми проти лома»), додавання префікса без-(біс-) або не- («02 -- телефон недовіри»), усунення або заміни префікса («Презумпція винності», «Людина божевільний»).

2. Лексична трансформація -- маніпуляція зі словом шляхом додавання слова у фразеологізм («День захисту дітей від дорослих», «Мінздрав утомився попереджати»), видалення слова («Робота не вовк», «Чужий коровай»), заміни слова («Без Кремля в голові», «День відкритих валіз»).

3. Фразеологічна парономазія -- використання, при заміні одного з компонентів фразеологізму, паронімів («Методом прохань і помилок», «Самий мрячний суд у світі»).

4. Контамінація -- з'єднання в новому вираженні частин різних фразеологізмів («Бальзам на душу населення», «Хвилина мовчання ягняти»).

5. Стилістичні змішання -- один з компонентів фразеологізму заміняється словом з відмінним стилістичним фарбуванням («Мій дурдом -- моя міцність», «Озонова мура») [16, c. 7475].

У сучасній пресі прийом трансформації фразеологізму, створення так званих алюзій є найбільш популярним. Використовуючи подібний прийом, автор переслідує, як правило, наступні цілі [17, c. 107]:

ѕ створити ефект незвичайності, нестандартності, зацікавити читача, змусити його прочитати матеріал;

ѕ максимально наблизити заголовок до змісту тексту;

ѕ повернути колишню виразність, додати гостроту й новизну часто вживаним у мовленні фразеологізмам.

Найважливішим, однак, є, не прийом, використаний при створенні заголовка, а кінцевий результат - вдалість заголовка. У зв'язку із цим їсти потреба виділити якості сучасного газетного заголовка. В. Славкін у статті «Заголовок у сучасному газетному тексті» [23, c. 61] виділяє наступні актуальні критерії сучасного газетного заголовка:

1. Значеннєва об'ємність -- здатність у компактній формі передати основний зміст матеріалу. На думку автора, ця вимога рідко реалізується в сучасній пресі («Осклянілі» (матеріал про відкликання глядачів і критиків на проект «За склом»)).

2. Синтаксична структура. Номінативні структури поступаються місцем повним реченням, що легко передають основну ідею журналістського тексту («Мінімальний статутний капітал банків може бути збільшений»). Це характерно, у першу чергу, для новинної журналістики. Американська класифікація заголовків до новинних матеріалів повністю побудована за принципом уживання повних речень. Крім того, часто зустрічається й уживання повноструктурних речень, розповсюдженим прикладом є цитування слів героя матеріалу або респондента («Володимир Мотиль: «Я завжди відстоював право на самітність»»).

3. Стилістичний аспект. Типовими для сучасної періодики В. Славкін уважає використання інтонаційно насичених речень («Лід рушив!», «Хто вбив кролика Роджера?»), речень із чіткою ритмічною організацією («Моє авто не пожене ніхто!»), використання прийомів язикової гри (заснованих на омонімах, паронімах і багатозначності слів) («Театр воєнних дій»), використання алюзій і ремінісценцій («Із всіх мистецтв для нас найважливішим є Інтернет»), зниженої лексики («Пітерські фанати заколивали громадськість»), використання запозичених слів («Міняю батьківщину на фатерлянд») [23, c. 63].

У процесі роботи будемо брати до уваги прийоми стилістичної й лексико-фразеологічної актуалізації заголовків, виділені А. Сафоновим, види трансформації фразеологізмів, виділені й І. Лісічкиною, а також критерії газетного заголовку за В. Славкіним.

1.1 Заголовок як самостійна мовна одиниця

Заголовок сприймається як мовний елемент, що перебуває поза текстом. Заголовок коштує над текстом, відділяється від нього певним простором, це дозволяє йому функціонувати в якості самодостатньої мовної одиниці.

Як самостійна мовна одиниця заголовок може сприйматися як оцінка.

Оцінка -- передача суб'єктивного плану мовлення. Суб'єктивний план створюється за допомогою емоційно-виразних засобів. Експресія виражається не тільки лексичними й фонетичними засобами, але й чисто граматичними [25, c. 44].

Мова наша -- дитя часу: вона фіксує в семантиці слова наше відношення до явища, нею названою. Це відношення може закріплюватися за словом незалежно від контексту на якийсь час або навіть назавжди. Так, наприклад, визначення «імпортний» десятиліттями позначало не стільки товар, привезений з-за кордону, скільки якісний товар, у відмінності від вітчизняного, м'яко говорячи неякісного. Крім того, відношення до явища може виявляти себе в певній язиковій ситуації [25, c. 45].

Понятійне значення, зафіксоване словниками, обростає численними коннотаціями - додатковими, значеннєвими й оцінними відтінками, які далеко не завжди бувають відбиті в словниках, але які безпомилково впізнаються всіма носіями мовної культури.

«Кремлівська дієта» («Запорізька Правда». № 6, 2004 р.).

Слово «кремлівська» по значеннєвих асоціаціях синонімічно слову «гарна».

“Безчастних - це голова” («Запорізька Правда». № 27, 2005 р.). Значення оцінки виражається самостійними реченнями. Оцінюється предмет, особа (у цьому випадку футболіст Володимир Безчастних), оцінка виражена іменником „голова”.

Страницы: 1, 2, 3


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы