Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Аналіз діяльності суб’єктів підприємницької діяльності Рівненської області у сфері надання послуг по перевезенню пасажирів у приміському сполученні

Аналіз діяльності суб’єктів підприємницької діяльності Рівненської області у сфері надання послуг по перевезенню пасажирів у приміському сполученні











РЕФЕРАТ

На тему:


«Аналіз діяльності суб’єктів підприємницької діяльності Рівненської області у сфері надання послуг по перевезенню пасажирів у приміському сполученні»












Рівне-2010

1. Характеристика дорожньо-транспортного комплексу та структури пасажирських перевезень


Україна має сприятливе геополітичне розташування для здійснення внутрішніх вантажних та пасажирських перевезень, а також для транзитних міжнародних перевезень. За характеристикою дорожньо-транспортного комплексу, наша держава відстає від країн Євросоюзу, зокрема за такими показниками як: щільність шляхів сполучення, кількість легкових автомобілів, що перебувають у приватній власності на 1000 чоловік населення, якість наявних шляхів сполучення та інші показники.

Так, при площі території держави 603,7 тис. км2 та чисельності населення 47,622 млн. чоловік, протяжність автомобільних доріг загального користування складає 169,7 тис. км, у тому числі 164,6 тис. км – з твердим покриттям; щільність шляхів сполучення (автомобільні дороги з твердим покриттям) – 273 км на 1000 км2 території.

Нині парк тролейбусів у 42 містах України – близько 5,5 тисяч одиниць. Щорічна потреба в тролейбусах для поновлення парку становить 600–700 одиниць. Автобусний парк України на початок 2002 року складався з майже 165 тисяч одиниць. Структура діючого автобусного парку така: надвеликі автобуси 20%; великі 32%; середні 18%; малі 30%.

Дані показники відрізняються від аналогічних показників європейських держав (зокрема Великобританії – в 5,5 разів, Польщі – в 4 рази). На сьогоднішній день Україна, за показниками що характеризують рівень розвитку транспортної інфраструктури, зокрема в сфері пасажирських перевезень знаходиться на рівні 1980–1990 рр. в порівнянні з європейськими країнами, за аналогічними показниками. Серед країн СНД, за показниками кількості перевезених пасажирів та пасажирообороту (без міського електричного і легкового таксомоторного транспорту), Україна посідає третє місце, після Російської Федерації та Казахстану [9].

Протягом 1990–2004 років спостерігається постійна зміна та перерозподіл частки видів транспорту в структурі пасажирських перевезень.


Таблиця 1. Пасажирські перевезення підприємствами транспорту у січні-лютому 2005 року (без міського електричного і легкового таксомоторного транспорту)

Країна

Перевезення пасажирів

Пасажирооборот

млн. осіб

у% до січня-лютого 2004 р.

млрд. пас. км

у% до січня-лютого 2004 р.

Азербайджан

128,7

103,3

1,9

104,5

Білорусь

261,9

98,1

2,9

99,8

Вірменія

26,9

109,9

0,4

106,4

Грузія

34,2

101,7

0,9

106,1

Казахстан

976,3

95,2

10,8

100,8

Киргизстан

59,4

99,5

0,7

105,8

Російська Федерація

2903

82,1

50,3

90,0

Таджикистан

32,5

94,0

0,5

82,0

Україна

667,9

106,9

15,2

103,0


Частка автомобільного транспорту в загальній структурі пасажирських перевезень зменшувалась з 1990 (період пікового перевезення пасажирів автомобільним транспортом) по 2000 рік. Починаючи з 2000 року ця частка почала зростати, зокрема, тенденція зростання особливо високими темпами, частки автотранспорту відмічена в 2002–2003 роках, що можна пояснити появою великої кількості на ринку транспортних послуг підприємців – фізичних осіб.

Рівненська область, як адміністративно-територіальна одиниця України за площею території (20,1 тис. км2) є середньою за величиною серед інших областей держави, та має 1,16 млн. чоловік населення. Щільність населення складає 58 осіб на 1 км2, причому відсоток сільського населення складає 53% проти 47% міського.

До складу області входить 16 районів. Північна частина області межує з Республікою Білорусь.

Важливою структурою в економіці області є транспортний комплекс. Вартість основних виробничих фондів підприємств транспортно-дорожного комплексу становить 9,4% від загальної вартості виробничого потенціалу області.

На фоні сусідніх областей західного регіону (Волинська, Закарпатська, Тернопільська області), станом на 2005 рік у сфері пасажирських перевезень лідирує Рівненська область, на яку припадає 2,6% від загальної кількості перевезень пасажирів автомобільним транспортом по Україні.

Так, за статистичними даними, тільки за 2003 рік послугами пасажирського транспорту скористалися 119,4 млн. пасажирів. З них, 8,5 млн. – скористалися залізничним транспортом, та 84,1 млн. пасажирів – послугами автомобільного транспорту (з врахуванням перевезень підприємцями – фізичними особами). При цьому, в порівнянні з 2002 роком, відмічається спад на 1,2% користування залізницею, при зростанні на 8,9% використання послуг автомобільного транспорту. Роль автотранспорту підприємців – фізичних осіб за 2003 рік в порівнянні з 2002 роком зросла на 18,2%.

Через територію Рівненської області проходять залізничні колії загального користування та автомобільні дороги.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 587 кілометрів. Основними вузловими залізничними станціями є: м. Здолбунів, м. Рівне, м. Сарни.

Довжина автомобільних доріг загального користування складає 5057,8 км, з яких 4979 км – з твердим покриттям.

Сільські автодороги складають 821 км (або 16%), з них 658,2 км – це бруківка або чорне чи біле шосе. Для 100-відсоткового забезпечення населених пунктів області пасажирськими перевезеннями – необхідно відремонтувати 175,5 км автодоріг, що потребує фінансування на суму 55,4 млн. гривень.

Експлуатаційна довжина тролейбусних ліній загального користування (в однопутному обчисленні) в обласному центрі складає 65 км.

Показники щільності шляхів сполучення складають:

-                         експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування – 29,2 км шляхів на 1000 км2 території;

-                         автомобільні дороги загального користування з твердим покриттям – 247,7 км шляхів на 1000 км2 території.

Вказані показники мало відрізняються від усереднених по Україні.

Кількість легкових автомобілів у приватній власності по області складає 115,7 тисяч одиниць, або близько 100 автомобілів на 1000 чоловік населення, в той час, як середній показник по Україні становить 104 автомобілі на 1000 чоловік. По інших областях: Харківська – 121; Львівська – 81; Волинська – 94; Запорізька – 161 автомобіль на 1000 чоловік.

Згідно з [1, 17, 18]:

Транспортна послуга – результат діяльності на транспорті, пов'язаний із задоволенням потреб населення в перевезеннях.

Ринок транспортних послуг – сфера надання послуг пасажирського автотранспорту з урахуванням сукупності соціально-економічних відносин на транспорті.

При формуванні ринку транспортних послуг за основу можна прийняти логістичну структуру системи пасажирських перевезень автотранспортом за видами сполучень [1, 19], яка базується на системному підході. Важливе значення має збалансування попиту на перевезення і пропозиції транспорту.

При цьому необхідно вирішити дві основні проблеми:

-                     задоволення потреби населення в перевезеннях як кількістю, так і якістю транспортних послуг;

-                     досягнення перевізниками максимального прибутку за рахунок збільшення доходів і зниження витрат.

Як відомо, суспільно-необхідні витрати на перевезення не є високорентабельними. Зменшення потреби населення в користуванні транспортом залежить від близькості місця проживання до сфери виробництва і споживання, або навпаки.

На сучасному етапі в Україні спостерігається перехід ринку транспортних послуг від олігополії, яка переважала з 1996–1998 років до форми поліполії, коли транспортну послугу надають багато відносно невеликих перевізників, які конкурують між собою на окремих ділянках загального ринку. Вони прагнуть до того, щоб їхні послуги виділялися порівняно з послугами конкурентів (у першу чергу – забезпечення якісного сервісу), або вони спекулюють на кон’юнктурі ринку.

Попит населення на перевезення вивчається визначенням існуючих пасажиропотоків. Дані про їхню величину та розподіл за часом і напрямком використовують для організації раціональної системи маршрутів та її коригування, координації роботи різних видів пасажирського транспорту, обґрунтування оптимальної структури і загальної кількості автотранспортних засобів та їх розподілу за маршрутами.

Показник забезпеченості автомобілями, що перебувають в приватній власності для країн Євросоюзу (Іспанія, Італія, Польща, Франція) в 3,5–5 разів вищий ніж для України. Середня відстань перевезення одного пасажира автомобільним транспортом (автобусами) у 2003 році становила 14,4 км, що порівняно з 2000 роком зросла на 2,7 кілометра.


2. Місце автомобільного транспорту Рівненської області в пасажирських перевезеннях


Місце автомобільного транспорту Рівненської області в загальних пасажирських перевезеннях всіма видами транспорту характеризується питомою вагою обсягу цих перевезень і кількістю поїздок пасажирів за рік. Ситуація на ринку пасажирських перевезень, що прослідковується на теренах Рівненської області, подібна до ситуації в Україні.

При вираженні перевезення пасажирів за видами транспорту в натуральних показниках ця зміна складає: зменшення відправлення пасажирів з 9,0 млн. пасажирів у 1999 році до 8,5 млн. у 2003 році для залізничного транспорту; для тролейбусного транспорту зниження з 40,2 млн. у 1999 р. до 26,8 млн. пасажирів у 2003 році; зростання відправлення пасажирів на автомобільному транспорті на 30 млн. пасажирів у 2003 році порівняно з 1999 роком (відповідно 84,1 млн. та 54,1 млн. пасажирів).

Це вказує на вагоме місце автомобільного транспорту в соціально-економічній сфері суспільства.

Крім того, якщо розглянути відправлення (перевезення) пасажирів за видами сполучення окремими видами транспорту, то одержимо ситуацію різко вираженого зростання попиту в останні роки на автомобільні пасажирські перевезення.

Значимість автомобільного транспорту в інфраструктурі пасажирських перевезень Рівненської області можна проілюструвати також показником відправлення (перевезення) пасажирів за добу.

За вказаним показником спостерігається динаміка зростання частки автомобільних перевезень та зменшення частки тролейбусного та залізничного транспорту.

Особливо стрімке зростання питомої ваги автомобільних пасажирських перевезень відмічено у 2001–2002 роках (для приміського виду сполучень зростання з 19,3 млн. до 34,8 млн. пасажирів) можна пояснити появою на ринку пасажирських перевезень у приміському сполученні великої кількості фізичних та юридичних суб’єктів малого бізнесу, які створили конкуренцію державним підприємствам та великим автобусним паркам.



3. Техніко-економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів перевізного процесу

пасажирський транспорт перевезення

Аналіз наявного парку транспортних засобів та його розподіл за формами власності в структурі автомобільних пасажирських перевезень. За основу структури пасажирських автотранспортних засобів (автобусів), згідно рекомендацій [1] слід використовувати їх розподіл по п'яти класах:

– особливо малий (ОМК): РАФ, ГАЗ-32213 «Газель, Iveko Turbodaily»;

– малий (МК): ПАЗ-672, А-091 «Богдан», ЛАЗ А-073;

– середній (СК): ЛАЗ-695, ЛАЗ А-141;

– великий (ВК): Ікарус-260, ЛАЗ-52532;

– особливо великий (ОВК): Ікарус-280, ЛАЗ-6205.

У 1990 році парк автобусів в Україні [1] налічував 132,8 тис. автобусів п'яти основних марок (ЛАЗ, «Ікарус», ЛіАЗ, ПАЗ, РАФ), з яких 54,3 тис. (41%) перебували в системі автотранспорту загального користування (державна власність). Автобусні перевезення виконували 450 державних автопідприємств, на базі яких, починаючи з 1996 року, було створено акціонерні товариства.

Розподіл автобусів загального користування по їх марках у 1990 році становив ЛАЗ – 54%; «Ікарус» – 22%; ПАЗ, ЛіАЗ, РАФ – 24%.

У кількісному та якісному відношенні автобусний парк України, що працює на міських і приміських маршрутах, не задовольняє потреби пасажирів у перевезеннях. Відсутність обігових коштів на автотранспортних підприємствах призвела до прогресуючого старіння автобусного парку, погіршення його технічного стану та диспропорції структури.

Важливим питанням стає необхідність поліпшення безпеки перевезень пасажирів, охорона навколишнього середовища, підвищення якості та надійності транспортних послуг населення, забезпечення ефективної організації перевезень і зменшення експлуатаційних витрат, де основним питанням є приведення структури автобусного парку до науково-обґрунтованих показників.

На 01.01.1999 року парк автобусів в Україні, який використовується на міських і приміських маршрутах, становив 33229 одиниць, з яких 20010 – це автобуси випуску до 1990 року.

Зокрема, в Рівненській області станом на 1999 рік кількість транспортних засобів, які використовувались для міських та приміських перевезень.

Відбувається зменшення на маршрутах кількості автобусів великої і особливо великої місткості, що в свою чергу, компенсується заміною їх автобусами малої та особливо малої місткості (мікроавтобусами).

У 1998–1999 рр. автобуси малої та особливо малої місткості виконували 25–30% усього обсягу міських і приміських перевезень пасажирів автотранспортом, що вказує на їх вагоме місце на ринку транспортних послуг.

Поряд тенденцією збільшення питомої ваги автобусів ОМК та МК з витісненням автобусів ВК та ОВК з ринку пасажирських перевезень, спостерігається різке збільшення різноманітності марок, моделей та модифікацій автотранспортних засобів на пасажирських маршрутах. Дуже широко представлені на ринку мікроавтобуси фірм Мерседес, Пежо, Івеко. Але при цьому дуже значна частина вказаних транспортних засобів виявляється переобладнаною з вантажних на пасажирські.

Страницы: 1, 2


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы