Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Вiдбір i пiдготовка собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Вiдбір i пiдготовка собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Технологія відбору i підготовки собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Зміст

Вступ

1.Технологія відбору та підготовки собак до пошуку вибухових речовин і зброї (огляд літератури)

1.1 Історія службового собаківництва

1.2 Стандарти породи німецької вівчарки

1.3 Історія та основи дресирувальних процесів

2. Матеріали, методики і аналіз технології відбору та підготовки службових собак

2.1 Особливості утримання собак при використанні у пошуковій службі в умовах кінологічного центру

2.1.1 Відбір службових собак цуценячого та підрощеного віку для пошуку вибухових речовин та зброї

2.1.2 Відбір дорослих собак до пошуку вибухових речовин і зброї за робочими якостями

2.1.3 Технологія підготовки службових собак до пошуку вибухових речовин та зброї

2.1.4 Порівняння різних методів дресирування службових собак

3. Економічна ефективність проведених досліджень1

4. Заходи з охорони праці й техніки безпеки

5. Заходи з охорони природи

Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

Людина дуже давно оцiнила природнi якостi собаки: гострий нюх, тонкий слух, хороший зiр, швидкий бiг, фiзичну силу, спритність, і головне податливiсть до дресирування. Собаки не тільки демонструють свою любов, вiрнiсть, вiдданiсть, але i служать людям: працюють рятувальниками, сторожами, поводирями слiпих, в безводних пустелях знаходять воду, в горах - цiннi мінерали, охороняють кордони, пасуть стада, виступають на циркових аренах, приносять величезнi доходи улаштовувачам собачих перегонiв і продюсерам кiнофiльмiв, в яких грають головні ролі. Але найголовніше, що собаки рятують багато і багато життiв, знаходячи приховані вибуховi пристрої, захованi наркотики i зброю, шукають і знаходять злочинців.

Актуальнiсть теми обумовлена тим, що кримiногенна обстановка в нашій країнi залишається складною. Змiнюється мотивацiя тяжких злочинiв, поширюється бандитизм, тероризм, економiчна злочиннiсть. Очевидно, що небезпека злочинностi та екстремiзму загрожує суспiльству та інтересам безпеки Украни.

Все бiльш поширеним засобом в скоєннi злочину проти особи та власностi стає вибухiвка. Свiтовий досвiд свiдчить про особливу небезпеку терористичних замахiв та шантажу в мiсцях громадського користування: вокзали, школи, лiкарнi, магазини, транспорт, стадіони.

Кiлькiсть злочинiв, що мають наслiдком загибель людей у свiтi, внаслiдок використання вибухових пристроїв та вогнепальної зброї, невнинно зростати. Спостерiгається незаконне надходження з-за кордону вибухових речовин та зброї, що в основному доставляється автомобiльним транспортом.

Службового собаку, спецiально пiдготовленого для пошуку вибухових речовин, можна вважати як дуже цiнний, надчутливий прилад. Проте, під вищевказаним необхiдно розумiти те, що собака може працювати ефективно, з повною вiддачею, тiльки при вiдповiдному доглядi, правильному утриманнi.

Слiд пам'ятати про те, що собака не технiчний засiб, машина, а жива iстота з фiзiологiчними та емоцiональними потребами. Для того, щоб собака працював з максимальною вiддачею, вiн повинен отримувати життєво нсобхiдний збалансований корм, вiдпочинок, догляд та тренування.

Використання службових собак спецiального призначення, пiд час оперативного пошуку замаскованої вибухiвки, в короткий термiн часу при загрозi вибуху, є високоефективним методом, а також заходом у забезпеченнi безпеки людей та збереженнi об'єктiв замаху.

Таким чином, розвиток даного напрямку в кiнологiї має нагальну потребу.

Мета i задачi. Метою роботи є вивчення технології вiдбору i пiдготовки собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ Для цього необхiдно було вирiшити такi задачi :

1. Вивчити тактику пiдготовки і використання собак у пошуковiй службi;

2. Вивчити особливостi утримання собак у пошуковiй службi;

3. Вивчити ефективнiсть рiзних методiв дресирування у пошуковiй службi.

4. Доцiльнiсть вiдбору дорослих собак на пошук вибухових речовин та зброї в порiвняннi з цуценятами та пiдрощеними собаками.

1. Технологія відбору та підготовки собак до пошуку вибухових речовин і зброї (огляд літератури)

1.1 Історія службового собаківництва

21 січня 1788 року Бонапарт Наполеон писав одному зі своїх командуючих у Єгипті: «В Олександрії повинна бути безліч собак, які здатні нести добру службу на ваших заставах». Таким чином, перше згадування про службових собак прийнято відносити до 1788 року (Ф.С.Арасляков, 1987).

Уперше службові собаки стали застосовувати поліцейські підрозділи бельгійського міста Брюгге. На митниці службові собаки з'явилися в 1908-1909 роках. Перші митні собаки аж ніяк не займалися пошуком наркотичних і вибухових речовин, а допомагали затримувати контрабандистів, що намагалися уникнути арешту. Оскільки справа відбувалася в Німеччині, зрозуміло - це були німецькі вівчарки. Традиційно в якості пошуків застосовують німецьких і бельгійських вівчарок. (В.Н.Зубко, 1991).

Вітчизняна кінологія зароджувалася на базі псових полювань - національного спорту і розваги військових Росії. Становленню кінології, як самостійної прикладної науки, значною мірою сприяв високий рівень зоотехнічних знань наших собаківників, тому що багато хто з них займався конярством, а саме в цій галузі тваринництва і дотепер є найбільший досвід селекційної роботи з породами (В.О.Кампанщиков, 2003).

Перше письмове згадування про службове застосування собак в Україні можна знайти в книзі В.Р.Файтельберга-Бланка та В.В.Шектаченко (1999), в 30-ті роки 19-го століття, в листі міністра фінансів до начальника Одеської митниці: «зимою, коли земля покриється снігом, контрабандисти надягають черевики з дерев'яними підошвами й каблуками під носками, щоб не можна було довідатися слідів їх. Для цього потрібно, щоб у стражників, з 5-ти у одного був собака, що слідами відкриє, куди пішов контрабандист. У всякому разі, собаки можуть бути корисні».

Службове собаківництво в Росії й Україні розвивалося паралельно. Керівництво карного розшуку міста Києва в 1904 році придбало чотири пошукових собаки, і в цьому ж році міністерство оборони, закупило в Німеччині трьох службових собак, підготовлених для санітарно - пошукової служби. В 1908 р було створено Російське суспільство заохочення застосування собак у поліцейській і сторожовій службах, у той же період стали виникати розплідники собак службового призначення. Під час першої світової війни (1914-1918 рр..) службові собаки застосовувалися як санітари, зв'язківцями й т.д. У період Громадянської війни службове собаківництво занепало й тільки завдяки самовідданості російських і українських аматорів кінологів було збережено племінне поголів'я собак. В 1923 р. були відкриті Центральні курси інструкторів для підготовки прикордонників, а роком пізніше «Досвідчений розплідник військових і спортивних собак РККА» - на базі цих курсів у наслідку була організована розплідник «Червона Зірка». У цьому розпліднику вперше почали готовити собак на пошук мін, а під час Великої Вітчизняної війни - собак підривників танків.

Мінно-пошукові собаки широко використовувалися в багатьох арміях. Перші польові іспити собак мінно-пошукової служби в Радянській Армії були проведені в грудні 1942 року. І вже в тому ж грудні собаки-міношукачі одержали бойове хрещення під Сталінградом.

Проведені військові іспити показали безвідмовну роботу собак-міношукачів і їхня здатність знаходити замасковані самим складним чином міни. З літа 1943 року собаки мінно-пошукової служби одержали широке визнання у військах, і восени того ж року на фронт були відправлені кілька окремих батальйонів і рот із собаками-міношукачами; 37-м окремим батальйоном собак-міношукачів і підривників танків командував А.Мазовер, згодом ведучий радянський кінолог. Хрестоматійними стали дані про те, що міно-пошукові собаки, що використовувалися в Радянській Армії, знайшли за роки війни більш 4 мільйонів зарядів. Вони розмінували сотні сіл, селищ, міст, у тому числі Харків, Київ, Варшаву, Відень. Наприкінці 60-х початку 70-х років XX ст. у багатьох країнах гостро встала проблема боротьби з наркотиками. І тут собачий ніс виявився просто незамінним. Собаки стали широко застосовуватися в митній

службі для виявлення наркотичних засобів, у поліції - для обшуку наркопритонів. Тепер спектр завдань, що постає перед митною кінологією, дуже широкий: наркотики, вибухові речовини, зброя, боєприпаси, валюта, інші види контрабанди (Ф. Й.Полищук, 2003).

Підрозділи по боротьбі з тероризмом використовують собак для виявлення вибухівки і зброї. І в цьому випадку собаки працюють набагато ефективніше технічних детекторів. У багатьох країнах були створені спеціальні школи по підготовці таких собак.

У період так званої "перебудови", у зв'язку з лібералізацією прикордонного режиму, паралічем виконавчої влади, що сприяла наростаючій криміналізації суспільства, а також у зв'язку з загостренням обстановки в республіках Закавказзя і Середньої Азії, відбувся здвиг шляхів транзиту наркотичних речовин на територію СРСР. У цій ситуації була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР від 04.11.87 р. "Про створення кінологічної служби в митних установах". Незабаром вийшло розпорядження Головного Управління Держмитслужби при Раді Міністрів СРСР №11-38/3812 від 17.10.88 р. "Про першочергові заходи для організації кінологічної служби". Цим розпорядженням передбачалося створення ряду кінологічних центрів, у тому числі й в Одесі.

У зв'язку з інтеграцією України у світове співтовариство, лібералізацією режиму перетинання кордону, усе більше значення стали набирати проблеми боротьби з контрабандою наркотиків, зброї, вибухових і сильнодіючих речовин. З метою забезпечення ефективної діяльності митної системи України в цій сфері, наказом ДМСУ №139 від 01.07.92 р. була створена кінологічна служба, головним завданням якої було організація застосування спеціально підготовлених на пошук наркотиків службових собак на потенційно небезпечних напрямках. Цим же наказом було регламентоване будівництво кінологічного центру в м. Одесі

У 1993 році, при створенні кінологічного центру Одеської митниці, передбачалося, що центр буде обслуговувати Одеську митницю і митниці Чорноморського регіону, а надалі буде реорганізований у спеціалізовану організацію центрального підпорядкування, як це прийнято у всіх цивілізованих країнах. Проте на практиці, кінологічному центру Одеської, а потім Чорноморської регіональної митниці довелося, протягом семи років (з 1993 - по 2000 рр..) організовувати підготовку і перепідготовку всіх кінологічних команд ДМСУ. Наказом №44 від 14.02.94 р. кінологічному центру був привласнений статус відділу служби по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Наказом Голови ДМСУ № 691 від 01.12.2000 р. на базі Кінологічного центру Чорноморської регіональної митниці був створений Кінологічний центр ДМСУ. Тим самим завершився черговий етап становлення митної кінології в Україні.

1.2 Стандарт породи німецької вівчарки

У даному розділі буде зроблено огляд стандартів порід німецької та бельгійської вівчарок, як порід, що найбільш використовуються у службовому собаківництві.

Німецька вівчарка

ЗАГАЛЬНЕ ВРАЖЕННЯ. Німецька вівчарка - це собака середнього росту, злегка розтягнутий, сильний і з хорошою мускулатурою, кістяк сухий, загальна тілобудова міцна. Важливі співвідношення величин: висота в загривку складає у псів 60-65 см, у сук - 55-60 см. Довжина корпусу перевершує висоту в загривку приблизно на 10-17% (Л.В.Архангельская, 1995).

ТЕМПЕРАМЕНТ. Німецька вівчарка повинна бути згідно уявленню про темперамент урівноваженою, з міцними нервами, упевненою в собі, абсолютно щирою і повністю (за винятком збудженого стану), собакою при цьому уважним і керованим. Вона повинна володіти мужністю, бойовим інстинктом і твердістю, щоб бути здатною служити собакою-компаньйоном, охоронцем, захисником, службовим і караульним собакою (Е.Бергман, 1986; Н.П.Бехтерев, 1975).

ГОЛОВА. Голова клиноподібна, величина голови відповідна (довжина приблизно 40% висоти в загривку), не може бути грубою або надмірно легкою, загальне враження - суха, між вухами помірно широка. Лоб при огляді спереду і збоку трохи опуклий, без лобової борозенки або з дуже слабкою її виразністю. Співвідношення черепа до морди складає 50% до 50%. Ширина черепа приблизно відповідає його довжині. Череп (при огляді зверху), що рівномірно звужується від вух до мочки носа, з помітним, але не різко вираженим переходом від лоба до морди переходить в клиноподібну морду. Верхня і нижня щелепи сильно розвинені. Спинка носа пряма, прогинання або горбовина не бажані. Губи сухі, щільно прилеглі, темного кольору.

МОЧКА НОСА. Повинна бути чорною.

ОЧІ. Середнього розміру, мигдалеподібні, трохи криво поставлені і не опуклі. Колір очей повинен бути якомога темніший. Світлі, пронизливі очі небажані, оскільки вони порушують вираз собаки.

ВУХА. У німецької вівчарки стоячі вуха середнього розміру, вони тримаються вертикально і однаково спрямований (не розвішені в сторони), володіють гострими кінцями і поставлені раковиною вперед. Надломлені і висячі вуха небажані. В русі або в стані спокою закладені назад вуха не є недоліком.

ШИЯ. Шия повинна бути сильною, з хорошою мускулатурою і без підвісу на горлі. Кут до корпусу (горизонталі) складає приблизно 45 градусів.

КОРПУС. Верхня лінія проходить від підстави шиї через добре виражений загривок і над спиною, що злегка спадає по відношенню до горизонталі, до трохи спадаючого крупу практично безперервно. Спина міцна, сильна, з хорошою мускулатурою. Круп повинен бути довгим і таким, що злегка спадає (приблизно 23 град, до горизонталі) і рівно переходити в підставу хвоста. Груди повинні бути помірно широким, грудна кістка якомога довша і виражена. Глибина грудей повинна складати приблизно 45-48% висоти в загривку. Ребра повинні бути помірно склеписті, бочкоподібні груди так само небажані, як і плоскі ребра. Хвіст дістає, принаймні, до скакального суглоба, проте не довше за середину плесна. На нижній стороні шерсть трохи довша. Хвіст тримається м'яко звисаючим вигином, при цьому в збудженні і в русі тримається більш піднятим, проте не вище за горизонталь. Оперативна коректура заборонена.

КІНЦІВКИ. Передні кінцівки: при огляді з будь-якого боку прямі, при огляді спереду абсолютно паралельні. Лопатки і плечі рівної довжини і завдяки могутній мускулатурі щільно прилягають до корпусу. Кути плечелопаткових зчленовувань складають в ідеальному випадку 90 градусів, допускається 110 градусів. Лікті ні в стійці, ні в русі не можуть бути ні вивернутими, ні зближеними. Передпліччя при погляді з будь-якого боку прямі і абсолютно паралельні один до одного, сухі і з міцною мускулатурою. П'ястки складають приблизно 1/3 довжини передпліччя і утворюють з ним кут приблизно в 20-22 град. Як дуже криво (більше 22 град.), так і п'ястка (менше 20 град.), що прямовисно стоїть, роблять негативний вплив на продуктивні якості, особливо, на витривалість.

Лапи округлі, добре зібрані і склеписті, подушечки жорсткі, але не крихкі. Кігті міцні і темного кольору. Задні кінцівки: постава задніх кінцівок злегка відставлена, при цьому при погляді ззаду вони паралельні один одному. Стегна і гомілки приблизно однакової довжини і утворюють кут приблизно в 120 град., стегна могутні і з хорошою мускулатурою. Скакальні суглоби відмінно виражені і міцні, плесно стоїть вертикально під скакальним суглобом. Лапи зібрані, злегка склеписті, подушечки жорсткі, темного кольору, кігті міцні, склеписті і також темного кольору.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы