Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Аналіз стану і перспективи розвитку рослинництва

Аналіз стану і перспективи розвитку рослинництва

Міністерство аграрної політики України

Маслівський державний аграрний технікум

КУРСОВА РОБОТА

на тему

"АНАЛІЗ СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РОСЛИННИЦТВА"

Виконав студент

ІІІ - курсу відділення

"Організація виробництва''

Ототюк Руслан Леонідович

2008

План

Вступ

I Коротка економічна характеристика господарства

1.1 Природно-економічна характеристика

1.2 Характеристика землекористування

1.3 Організаційна структура господарства

1.4 Забезпеченість господарства робочою силою

1.5 Спеціалізація господарства

II Значення рослинництва

III Рівень розвитку рослинництва

Висновки

Вступ

Агропромисловий комплекс є однією з пріоритетних сфер народного господарства, яка відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої та економічної безпеки держави. Розв'язання продовольчої проблеми, формування і розвиток продовольчого ринку та зростання експортного потенціалу сільського господарства вимагають значних перетворень в агропромисловому комплексі країни. В останні роки внаслідок аграрної кризи, зумовленої загальною соціально-економічною кризою, у тваринництві відбулися негативні зміни, які значно вплинули на фінансовий стан господарських підприємств, їх здатність до подальшої господарської і фінансової діяльності.

Ринкові відносини потребують зміни поглядів на процес інтенсифікації виробництва. Сучасна концепція інтенсифікації базується на підвищенні продуктивності праці, прискоренні впровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченні витрат матеріальних ресурсів, і спрямована на збільшення віддачі від вже створеного ресурсного потенціалу.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - це збільшення вкладень в одиницю земельної площі та на голову худоби. Інтенсифікація вимагає якісного перетворення всіх елементів виробничих сил, а також їх кількісного науково-технічного прогресу. Всі ці перетворення вплинуть на зниження собівартості продукції тваринництва та підвищення родуктивності праці

Однією з умов ефективного господарювання у товарному сільськогосподарському виробництві повинно бути приділена велика увага питанню землекористування ринкового типу як колективної так і індивідуальної форми господарювання. За останні роки в розвитку агропромислового комплексу України сталися певні зміни. На зміну колгоспам та радгоспам прийшли сільськогосподарські підприємства різних форм власності: ТОВ, СТОВ, АПО, ФГ та інші. Сільськогосподарські підприємства - це самостійні статутні об'єкти, які мають право юридичної особи та здійснюють виробничу діяльність у галузі сільського господарства з метою одержання відповідного прибутку. До складу сільськогосподарських підприємств входять також фермерські господарства. Фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства

На підприємствах не дотримуються культури землеробства. Замість науково-обгрунтованої сівозміни площі сільськогосподарських угідь засіваються культурами, які приносять найбільший прибуток господареві, часто це монокультури - соя, кукурудза на зерно та соняшник. На другий план відходять горох, вика та суміші-культури які збагачують ґрунт киснем та збільшують його родючість. Із 92 тис. га в 1985 році в минулому році горохом було засіяно лише 30,2 тис. га, та 1,2 тис. га викою проти 5,7 тис. га в 1985р.

Продуктивність земель в Україні порівняно з розвинутими країнами залишається низькою . Виснажується земля, зношуються основні фонди , втрачається генетичний потенціал, знижується віддача з гектара. Якщо раніше ставилось питання про стабілізацію та підвищення вмісту гумусу то сьогодні ставиться питання про уповільнення темпів зниження вмісту гумусу і в цілому продуктивності полів. В багатьох господарствах відсутні технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур, не проводилась паспортизація та агрохімобстеження полів. Внесення мінеральних добрив зменшилось майже в десять разів, лише 4,5%площі удобрена органікою, внесення гіпсу та гіпсовмісних порід з 2000 року не проводилось

В період 60-90 х років розвиток сільськогосподарського виробництва був поставлений на екстенсивний шлях розвитку. Розораність на Україні досягла 80, а в деяких областях навіть до 90%. Розширення посівних площ супроводжувалось зменшенням площ кормових угідь (сінокосів і пасовищ). Високий рівень розораності угідь , збільшення площ просапних культур призвело до розвитку ерозійних процесів. Питання родючості було залишається актуальним і злободневним. " У процесі праці людина діє на природну родючість раніше виробленими засобами виробництва " 2 . Розвиток рослинництва, як галузі сільського господарства в цілому надто складний оскільки засобами виробництва являється земля , а предметом виробництва є рослини. Тож зусилля аграріїв зосереджені на дальшому підвищенні ефективності виробництва, найбільш повному використанні резервів і можливостей кожного підприємства для збільшення виробництва і продажу усіх видів продукції, зміцнення економіки. Щоб успішно справитися з цим завданням, необхідно підвищувати рівень економічної роботи в кожному сільськогосподарському підприємстві. Важливою ланкою економічної роботи є належно поставлений аналіз господарської діяльності. У кожному підприємстві аналіз повинен бути поставлений так, щоб можна було побачити, яку віддачу дає кожна затрачена гривня. При цьому найпильніше слід стежити за раціональним і ефективним використанням грошово-матеріальних засобів і трудових ресурсів, виявити економічну ефективність застосування тих чи інших машин та обладнання, витрачання коштів на капіталовкладення, придбання добрив та засобів захисту рослин, ефективність використання земельних угідь.

I Коротка економічна характеристика господарства

1.1 Природно-економічна характеристика

Маслівський ДАТ розташований у східній частині Миронівського району, межує з землями Канівського району Черкаської області. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 2999,6 га, з них рілля - 2690,6 га, пасовища, сіножаті, багаторічні трави займають решту сільськогосподарських угідь. Розораність території 74,2%, лісистість 9,7%. Найбільш поширені ґрунти - чорноземи опідзолені, суглинкові та легкосуглинкові. В орному шарі ґрунту міститься 2-2,5% гумусу. Вони мають слаболужну реакцію водного розчину.

Рівний рельєф сприяє затриманню опадів і надходження вологи в грунт. Сніговий покрив в зимовий період постійний, що сприяє нормальній перезимівлі озимих культур і багаторічних трав.

Рельєф придатний для вирощування районованих культур. В результаті розмиву і змиву ґрунтів відбувається замулювання русла річки.

Середньорічна кількість опадів становить 500 - 600 мм.

1.2 Характеристика землекористування

Землі запасу - це всі землі, які не надані у володіння чи постійне користування і перебувають у власності сільських, селищних, районних Рад народних депутатів.

Таким чином всі землі поділяються на окремі категорії, відповідно до їх цільового призначення. Землі сільськогосподарського призначення надають в користування:

- сільськогосподарським підприємствам різних форм власності для ведення підприємницької діяльності.

- науково-дослідним, учбовим, виробничо-технічним навчальним закладам, загальноосвітнім школам.

- несільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам, які використовують надані їм землі для ведення підсобного господарства.

- громадянам, для ведення особистого підсобного та фермерського господарства.

- кооперативам громадян для індивідуального садівництва та огородництва.

Землі, які безпосередньо використовуються для виробництва продукції рослинництва називають сільськогосподарськими угіддями. До їх складу входять : рілля, природні пасовища, природні сіножаті, перелогові землі.

Структура використання земельних угідь наведена в таблиці 1.

В даному господарстві основну питому вагу займають землі сільськогосподарського призначення, доля яких становить 87,5 % всієї земельної площі. За останні роки площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 41 га. Це можна пояснити розміщенням полезахисних лісосмуг та частини пасовищ на ріллі. На площі 128 га створені культурні зрошувані пасовища. Зміни структурі використання земельних угідь направлена на збільшення обсягів зелених кормів для тваринництва.

Рілля повністю використовується під посіви сільськогосподарських культур. Зіставлення фактичних показників звітного року з плановими свідчать про виконання плану по використанню землі, оскільки зруження в структурі незначні.

На підвищення використання земельних угідь впливають такі групи чинників - соціально - економічні, організаційні, агротехнічні.

До соціально - економічних відносяться: дотримання технологічної і трудової дисципліни, поліпшення умов праці, раціональне використання і охорона землі.

У господарстві результати виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання.

Земля - це основне джерело одержання продукції рослинництва, від якої, в свою чергу, залежить виробництво продукції тваринництва. Земля має ряд особливостей, які відрізняють її від інших засобів виробництва. Якщо для таких ресурсів сільськогосподарського виробництва, як трудові і матеріально-технічні, припустимо відповідна взаємозаміна, то земля - незамінний засіб виробництва. При правильному її використанні вона не тільки не погіршується, але й здатна підвищувати свої продуктивні сили. Земля обмежена в просторі, тоді як усі інші засоби виробництва в сільському господарстві при необхідності кількісно можуть бути збільшені.

Важливою властивістю землі як засобу праці є те, що вона одночасно виступає і як предмет праці. Вказані особливості землі потрібно враховувати в господарські діяльності з тим, щоб трудові і матеріальні зусилля колективу господарства були спрямовані на дбайливе ставлення до земельних ресурсів та їх раціонального використання.

Особливою властивістю верхнього шару ґрунту є його родючість. Розрізняють родючість природну, штучну й економічну (ефективну). При сільськогосподарському використанні ґрунту штучна родючість в поєднанні з природною виступає, як економічна і визначається рівнем урожайності. Фактична віддача кожного гектара земельної площі-це результат впливу не тільки природної, але й штучної родючості, яка у свою чергу залежить від застосування в господарстві досягнень науки і техніки.

Відповідно до “Земельного кодексу України“ вся земельна площа України поділяється на сім категорій :

1. землі сільськогосподарського призначення (землі надані для сільського господарства, або призначені для цих цілей)

2. землі населених пунктів (земельна площа міст, сіл, гаражного і дачного будівництва)

3. землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення

4. землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історично-культурного призначення

5. землі лісового фонду (землі вкриті лісом, або надані для потреб лісового господарства)

6. землі водного фонду

7. землі запасу (це всі землі, які надані у володіння і постійне користування і перебувають у виданні сільських, селищних, районних рад)

1.3 Організаційна структура господарства

Організаційна структура господарства визначається кількістю виробничих підрозділів, допоміжних і підсобних господарств. Вона залежить від спеціалізації, яка залежить від найбільш раціонального використання землі, трудових і матеріальних ресурсів, максимальне наближення місця роботи до місця проживання працівників.

Головними виробничими одиницями у господарстві є - бригади. До них входять: тракторно-рільнича бригада і тваринницькі ферми, садово-огородня бригада підпорядковується безпосередньо керівництву господарства. Така організаційна структура господарства забезпечує успішне виконання господарських завдань.

Структура господарства зображена в таб.2

Організаційна структура характеризується такими натуральними показниками, як об'єкт виробництва найважливіші видів продукції, розміри посівних площ, поголів'я худоби.

З таблиці 3 видно, що виробничі дільниці - це господарські підрозділи, які мають в своєму складі підрозділи рослинництва і тваринництва, але є і недоліки, адже недоцільно і надалі утримувати дільниці №2 і №3 - невеликі молочно-товарні ферми. Концентрація цих ферм на виробничій дільниці №2 буде сприяти підвищенню їх ефективності.

1.4 Забезпеченість господарства робочою силою

Успішне виконання виробничої програми господарства у значні мірі визначається забезпеченістю робочою силою і ефективністю її виконання. Трудові ресурси, які знаходяться у господарстві, можуть бути встановлені на ту чи іншу дату, і обчислені в середньому за відповідний період - місяць, квартал, рік. У зв'язку з цим розрізняють спискову і середньоспискову чисельність працівників.

Спискова чисельність працівників включає всіх робітників, які знаходяться у списках господарства на відповідну дату. Але це не показник, що характеризує трудові ресурси. З більшою точністю про забезпеченість господарства робочою силою можна судити по середньосписковому числу персоналу, яка визначається діленням числа спискових працівників за всі дні періоду на календарне число днів у періоді.

У господарстві до трудових ресурсів відносяться робітники, які заключили із господарством трудову угоду.

Для оцінки забезпеченості господарства робочою силою, фактичну наявність працівників, зайнятих у галузях господарства, порівнюють з планом, і з штатним розписом господарства.

Дані, по забезпеченості господарства робочою силою наведені в таб. 4

В господарстві планувалось використання 862 середньорічних працівників, фактично на роботах в сільському господарстві було зайнято 863. перевищення відбулося в результаті додаткового залучення сезонних працівників.

У 2007 році в господарстві був недоукомплектований штат інженерно-технічних працівників, нижче плановою також виявилася чисельність робітників підсобного виробництва.

Велике значення для підвищення ефективності використання робочого часу і трудових ресурсів має додержання всіма працівниками правил внутрішнього розпорядку, зміцнення трудової й технологічної дисципліни, вдосконалення організації праці, її оплати, впровадження орендного підряду.

1.5 Спеціалізація господарства

Однією з форм суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація сільського господарства характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільськогосподарського виробництва, а також всередині їх. У процесі розвитку продуктивних сил і поглиблення спеціалізації сільського господарства відособлюється і створюються все нові галузі для виробництва певної продукції.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції у господарстві.

Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарського підприємства на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Спеціалізація сільського господарства - це об'єктивний і закономірний процес, що відбувається на основі впровадження у виробництво досягнень науково - технічного прогресу. Підвищення продуктивності праці та ефективності сільськогосподарського виробництва нерозривно пов'язано з дальшим поглибленням його спеціалізації. Спеціалізація сільського господарства відкриває широкі можливості для впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, переведення галузей на індивідуальну технологію, застосування прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального і ефективного використання засобів і предметів праці. В процесі поглиблення спеціалізації значно удосконалюється сільськогосподарське виробництво. Ці позитивні зміни сприяють підвищенню економічної ефективності як окремої галузі так і сільського господарства в цілому.

Страницы: 1, 2, 3


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы