Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів

Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів

1

Курсова робота

на тему: Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів.

Зміст

1. Основи годівлі сільськогосподарських тварин

2. Класифікація і характеристика кормів

3. Хімічний склад кормів

4. Соковиті корми, біологічна цінність і значення їх у годівлі тварин

5. Коренебульбоплоди, їх підготовка і способи згодовування

6. Баштанні культури, їх підготовка і способи згодовування

7. Пасовищний корм і використання пасовищ

8. Грубі корми, поживність і оцінка

9. Корми тваринного походження

10. Способи підготовки кормів до згодовування

Література

1. Основи годівлі сільськогосподарських тварин

Успішний розвиток тваринництва можливий тільки при створенні міцної кормової бази. При наявності достатньої кількості кормів можна забезпечити ріст поголів'я сільськогосподарських тварин і високу продуктивність їх.

Основною умовою зміцнення кормової бази є збільшення виробництва різних високоврожайних кормових культур у радгоспах і колгоспах.

Годівля -- важливий фактор, за допомогою якого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринного організму, закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можна керувати обміном речовин, удосконалювати тварин і підвищувати їх продуктивність.

Швидкість росту, маса тварин і розвиток їх перебувають у прямій залежності від умов годівлі. Недогодівля або неповноцінна годівля призводять до порушення гармонійності в будові тіла, зниження відтворної здатності їх, авітамінозів, порушення травлення, обміну речовин та ін.

Від годівлі залежить не тільки кількість, але й якість продукції. Від якості кормів залежить жирність, смак молока.

Погана годівля впливає не тільки на самих тварин, а й на їхнє потомство.

Від якості кормів значною мірою залежить собівартість продукції.

Для успішного ведення тваринництва треба знати потребу тварин у різних поживних речовинах: протеїні, жирі, вуглеводах, мінеральних речовинах і вітамінах Про задоволення потреби тварин у поживних речовинах судять за зовнішнім виглядом, вгодованістю тварин і їхньою продуктивністю. Потреба тварин у кормі залежить від фізіологічного стану і господарського використання їх.

Недостатня і неповноцінна годівля призводить у маток до затримки овуляції, а в плідників -- до погіршення якості спермопродукції Потреба в поживних речовинах вагітних маток тісно пов'язана з розвитком плода, який найбільш інтенсивно розвивається в другій половині вагітності. Народження мертвих, слабких, нежиттєздатних тварин часто є наслідком незадовільної годівлі маток. Молочна продуктивність лактуючих тварин і склад молока значною мірою залежать від загального рівня годівлі і особливо від кількості протеїну в раціоні. Потреба в поживних речовинах ростучих тварин визначається енергією росту молодого організму. В цей період розвиваються кістяк, мускулатура, внутрішні органи. Поряд з цим з віком відбуваються зміни в обміні речовин, в будові і життєдіяльності окремих клітин і тканин. Під час багатої годівлі прискорюється ріст тварин, а бідної, навпаки, затримується, тварина перетворюється на пізньоспілу.

Особливо чутливий молодняк до нестачі в раціоні повноцінного протеїну і мінеральних речовин, які є основним будівельним матеріалом для ростучого організму. Потреба в поживних речовинах тварин, які перебувають на відгодівлі, значною мірою залежить від віку тварин. В молодому віці в основному наростає м'ясо, а пізніше цей процес поступово уповільнюється. У дорослих тварин, що закінчили ріст, при відгодівлі в основному відкладається жир. Білок м'яса утворюється з протеїну, на утворення жиру в тілі використовуються жири, вуглеводи і білки корму.

Нормованою годівлею називають фізіологічно повноцінну і економічно вигідну годівлю тварин, коли вони дістають усі необхідні поживні речовини в потрібній кількості.

Існуючі в нашій країні сумарні норми годівлі складені на підставі даних наукових досліджень з урахуванням виду тварин, їх фізіологічного стану, ваги, віку, продуктивності.

На підставі кормових норм складають кормові раціони. Кормовим раціоном називають набір певної кількості кормів, згодованих тваринам за певний проміжок часу. Раціон складають на добу, декаду, місяць і т. д.

До складу раціонів треба включати такі корми, які відповідали б природі тварини, а також враховувати, які саме корми є в господарстві. При складанні раціонів звертають увагу і на економічну ефективність їх.

У виробничих умовах, як правило, раціони складають з розрахунку на відповідну виробничу групу особин відповідної статі, маси, віку і продуктивності.

Кліматичні умови нашої країни різноманітні, тому й годівля сільськогосподарських тварин в окремих зонах має свої особливості як за набором кормів, так і за технікою їх використання. Наприклад, в Лісостепу України до складу раціонів включають багато цукрових і кормових буряків, на Поліссі України велику питому вагу в раціоні займає картопля. Відповідно до природних й економічних умов господарства застосовують певний тип годівлі, який характеризується питомою вагою окремих кормів у складі раціонів, тобто структурою їх.

2. Класифікація і характеристика кормів

Корм класифікують за біологічною, фізичною і хімічною кормовими характеристиками.

Корми рослинного походження є основними у живленні сільськогосподарських тварин. Вони характеризуються вмістом достатньої кількості всіх речовин, необхідних для життєвих потреб.

За поживністю корми рослинного походження поділяють на об'ємні і концентровані. До об'ємних кормів належать соковиті (силос, зелені корми, коренебульбоплоди, сінаж, баштанні), водянисті (жом, брага, меляса) та грубі (солома, сіно, полова, гілковий корм) .Концентровані корми -- це зернові, бобові, насіння деяких олійних культур, а також відходи технічного виробництва (висівки пшеничні і житні, макуха і шроти та ін.).

Корми містять неоднакову кількість поживних речовин. Вони розрізняються за хімічним складом і біологічною властивістю. Всі об'ємні корми містять порівняно мало поживних речовин, але займають значний об'єм в раціоні. До цієї групи належать рослинні корми, які містять не більш ніж 0,5 кг поживних речовин (0,65 кормової одиниці), 9,24 МДж перетравної енергії на 1 кг сухої речовини корму.

Грубі корми містять 20--ЗО % клітковини. До них належать сіно, солома, полова, луска і плівки від очищення різних зерен, гілковий корм. Грубі корми нормалізують функції кишечника у тварин.

Соковиті корми містять понад 40 % води. Це переважно внутрішньоклітинна вода рослин, хімічно зв'язана з розчиненими речовинами, корисними для організму. Соковиті корми займають значне місце в раціонах продуктивних тварин. До них належать трава, силос, коренебульбоплоди, сінаж. Корми, які містять воду як домішку, називають водянистими (жом, брага, жмаки).

Один кілограм концентрованих кормів містить понад 0,5 кг перетравних поживних речовин (0,65 кормової одиниці), до 49 % клітковини і не менш ніж 40 % води. Концентровані корми поділяють на корми, багаті на вуглеводи (зерно ячменю, вівса, кукурудзи, пшениці, жита, проса, сорго), та корми, які містять багато протеїну (горох, боби, люпин, вика, соя і відходи олійноекстракційного виробництва -- макуха і шроти).

Комбікорми -- це група кормів промислового виробництва. До складу комбікорму входять як рослинні корми, так і корми тваринного походження, а також різні домішки мінеральних солей, амінокислот, синтетичних азотистих речовин, вітамінних препаратів тощо.

Харчові відходи -- це рештки продуктів, які е на комбінатах харчової промисловості, а також в їдальнях, кафе і ресторанах.

Мінеральними підкормками збагачують раціони усіх видів тварин і птиці. Для цього використовують кухонну сіль, сульфати заліза, міді, цинку, марганцю, фосфати, крейду, вапно, глину, моно-, ди- і трикальційфосфат, преципітат та ін.

Вітамінні підкормки. Препарати одного вітаміну або полівітамінів виробляють на кормовій основі -- на рослинній олії, шроті, пшеничних висівках. Як вітамінну підкормку використовують червону моркву, хвойне борошно, дріжджі. Комплексні добавки і сумішки біологічно активних речовин виготовляє промисловість. До них належать протеїново-мінерально-вітамінні, фосфатидно-мінеральні суміші, мінерально-вітамінні добавки (премікси).

Корми тваринного походження (молоко, молочні відходи, відходи м'ясо- і рибокомбінатів, птахофабрик) включають у раціони молодняка сільськогосподарських тварин, свиней, птиці і хутрових звірів. Всі корми тваринного походження мають високу поживність і містять багато повноцінних білків.

3. Хімічний склад кормів

Хімічний склад кормів дуже різноманітний і значною мірою характеризує якість корму.

Вміст води в кормах коливається від 4 до 95 %. Наприклад, у зерні рослин--від 10 до 14 %, дещо більше в грубих кормах--від 15 до 20 %. Найбільш водянисті корми -- барда, жом тощо -- містять до 90--95 % води, зелена маса і силос--60--85, а коренебульбоплоди--80--92%. Чим більша вологість корму, тим нижча його поживність і тим важче його зберігати.

Рослинні корми містять до 5 % мінеральних речовин (золи). В листках і коренях їх в два рази більше, ніж в зерні. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.) золи більше, ніж у злакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом для кісткової тканини і частково для м'яких тканин; вони також відіграють дуже важливу роль у процесах обміну. Для нормальної життєдіяльності організму сільськогосподарським тваринам потрібні не тільки макроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор і калій), а й мікроелементи (залізо, мідь, йод, кобальт, марганець, цинк та ін.).

Азотисті речовини корму називаються сирим протеїном і поділяються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті на протеїн макуха і шрот (ЗО-- 45%), зернобобові (25--30%), сіно бобових (12--15 %), менше протеїну в зерні злаків (10--12 %), у сіні і соломі злаків (4--6 %), коренеплодах (6-- 10%). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження -- до 70-- 90%.

Під час перетравлювання корму білки розкладаються до амінокислот.

Вміст жиру в кормах варіює в широких межах. Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1 %), в кукурудзі та вівсі його 5--6 %, а в макусі-- до 4--5 %.

Клітковина--основна складова частина оболонок рослинних клітин. Вона не розчиняється під дією травних соків. Найбільше клітковини в грубих кормах, особливо в соломі (40--45 %), мало--в зерні (2--10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багаті на клітковину, малопоживні.

Безазотисті екстрактивні речовини дуже різноманітні за складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститься в основному в плодах і коренеплодах.

Вітаміни -- дуже важлива складова частина кормів. Нестача або відсутність їх призводить до значних порушень обміну речовин в організмі тварин.

Вітаміни містяться в основному в рослинних кормах і класифікуються залежно від здатності розчинятись у воді і жирах.

На хімічний склад кормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощову погоду,-- менше поживних речовин.

Хімічний склад корму відрізняється від хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи -- крохмаль, клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лише виноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринного походження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.

З'їдений тваринами корм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин в процентах до з'їдених).

Перетравність корму залежить від виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих--зношуванням зубної системи. Великі даванки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.

Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення між протеїном і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1 : 6 чи 1:8, при яких найбільш висока перетравність поживних речовин.

4. Соковиті корми, біологічна цінність і значення їх у годівлі тварин

Всі соковиті корми характеризуються високим вмістом (понад 40 %) води і безазотистих екстрактивних речовин.

Основними силосними культурами е кукурудза, соняшник, горох, ріпак, кормові боби, сорго, суданська трава, люпин, топінамбур, багаторічні трави, злакобобові сумішки (вико-овес, вико-горохово-вівсяні сумішки), гарбузи і кормові кавуни, кормова капуста, морква, буряки, картопля, турнепс, бруква та ін.

Силосують солому з жомом і коренебульбоплодами, лучну траву, стебла картоплі, листя буряків, гілки чагарників і листя дерев, зелений молодий очерет та ін.

Провідне місце серед силосних культур займає кукурудза та сумісні посіви кукурудзи з люпином, соєю, квасолею, викою, соняшником.

Всі злакові культури силосуються добре, бобові -- гірше, але у сумішці із злаковими з них виготовляють силос високої якості.

Силосування -- це біологічний спосіб консервування кормів. При силосуванні втрачається значно менше, ніж при сушінні зеленої маси на сіно, поживних речовин корму (близько 20 %).

Суть силосування полягає в тому, що в кормі в результаті життєдіяльності мікроорганізмів в анаеробних умовах розвиваються процеси бродіння, які супроводяться розпадом вуглеводів і утворенням органічних кислот. У свіжоукладеній зеленій масі спочатку відбуваються біохімічні процеси, внаслідок яких в ній підвищується температура (за рахунок окислювальних процесів у рослинних клітинах, в яких після скошування ще триває дисиміляція). Чим більше повітря залишається в масі, що силосується, тим енергійніше відбуваються окислювальні процеси і тим сильніше вона нагрівається.

У процесі дихання клітин витрачаються переважно вуглеводи, під час окислення яких утворюються вуглекислота, вода і тепло.

У засилосованій масі разом з окислювальними швидко розвиваються бактеріальні процеси, зокрема молочнокисле бродіння. Внаслідок цього нагромаджуються молочна, оцтова та інші кислоти. Доброякісний силос містить 3/4 молочної і '/4 оцтової кислот. Масляна кислота та інші продукти гниття білків погіршують якість силосу, шкідлива також плісень. Молочнокислому бродінню піддаються гексози, дисахариди, кислоти, білки та інші сполуки. Різні групи молочнокислих бактерій спричинюють певний вид бродіння. Найбільш бажаною групою бактерій, що спричинюють молочнокисле бродіння зеленого корму, е молочнокислий стрептокок. Для розвитку молочнокислого бродіння в засилосованій масі необхідні вологе середовище в межах 65--75 %, наявність цукрів та анаеробні умови.

Страницы: 1, 2, 3


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы