Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Предприятия Сумщины

Предприятия Сумщины

Харчова промисловість. Харчова промисловість області займає особливе місце у промисловій структурі Сумської області. На неї випадає 20 загального об’єму промислового виробництва і 14% промислово-виробничого персоналу. У ній сконцентрована найбільша кількість підприємств - 132 /44%
/ від тих, які стоять на самосійному балансі. У структурі харчової промисловості особливе місце займає цукрова промисловість, яка завжди мала міжрегіональне значення /таблиця І/ Зараз вона представлена 17 цукровими заводами; Червонозоряним рафінадним заводом у м.Сумах та цукрорафінадним заводом у м.Дружба Ямпільського району. Розміщення підприємств цукрової промисловості в основною приурочено до районів, які сіють цукрові буряки, а також у Шостинському районі. Частина сировини на цукрові заводи області поступає із сусідніх районів Чернігівської, Полтавської, Харківської областей. Крім того, за останні роки для виробництво цукру частково використовується імпортна сировина. Основна часина бурякових посівів області віддалена від приймальних пунктів на 25-50 км, тоді як найбільш бажана відстань до 10 км. Сезон добування цукру на підприємствах області продовжується з 20 серпня по 31 грудня /142 доби/, що вище середньореспубліканського показника /87,7 доби/. В області переважають підприємства малої і середньої потужності. Бурякоцукрові заводи і комбінати за потужністю розподіляються таким чином: 0,71-1,5 тис. т/добу - 41%; 1,5-2 тис. т/добу – 53%; більше 2,5 тис. т/на добу - 6% /Жовтневий цукрокрокомбінат/. На жаль, у області спостерігається зниження виробництва цукру - піску, хоча це один із найважливіших: видів продукції, з яким область також виходить на республіканський ринок. Галуаь має сприятливі умови для розвитку: забезпеченість сільськогосподарською сировиною, потреба населення у готовій продукції.

Одне із найстаріших. підприємств галузі - Сумський Червово-зоряний цукрорафніадний завод, який заснований у 1869•р. Щорічно на заводі випускається 290-300 тис. тон. цукру. Підприємство випускає: грудковий пресований цукор-рафінад, грудковий пресований у малій розпаковці
/дорожний/; пресований у кубиках, рафінадний цукор-пісок. Сировина. для виробництва поступає із Харківської, Полтавської, Черкаської,
Чернігівської, Кіровоградської, Одеської, Київської, а таков із Сумської області /Буринь, Низи, Першетравневе, Терни, Угроїди, Чупахівка, Шалигіне,
Жовтневе, Кияниця/. Рідкий цукор із Сумської /Степанівеський завод,
Грязнянський завод/ і Полтавської /Лохвиця/ областей.

Важливе значення має викорастання відходів цукрової промисловості: жому, дифузійної води, крейдяної маси /40% усіх сухих речовин при переході переходять у відходи/. Жом є гарним кормом для. великої рогатої худоби.
Використовується як свіжий кислий корм. Так і сухий жом, який отримують у жомосушильних спорудах. Крейдяна маса .використовується для отримання спирту /Будильський спиртовий завод Лебединського району/, лимонної кислоти., дріжжів і частково для приготування комбікормів.

На Україні виробництвом цукру займаються 19 областей; працює 193 цукрових заводів. У 1590 р. Сумська область займала 10 місце по виробництву цукру серед цукровиробничих областей республіки.
|№ | | |Потужність на |Продуктивн|Фактичне |
| |Адміністративні райони|Цукрові заводи |1.01.92 |ість |виробництво |
| | | |Тис. т. на добу|добова |Тис.т. |
| | | | |Тис. т. на| |
| | | | |добу | |
|1. |Буринський |Буринський |2,02 |2,00 |1,479 |
|2. |Білопільський |В.-Жовтневий |3,00 |1,99 |1,566 |
|3. |Шостинський |Вороніжський |1,39 |1,39 |1,190 |
|4. |Краснопільський |Грязнянський |1,40 |1,40 |0,922 |
|5. |Конотопський |Дубов’язівський |1,78 |1,78 |1,554 |
|6. |Сумський(с. Кияниця) |Кіровський |1,60 |1,60 |0,804 |
|7. |Білопільський |Куянівський |1,53 |1,52 |1,006 |
|8. |Краснопільський |Мезенівський |1,45 |1,45 |1,064 |
|9. |Сумський |Низівський |2,10 |2,10 |1,389 |
|10. |Буринський |Першотравневий |1,51 |1,50 |0,899 |
|11. |М.Тростянець |Півненківський |2,74 |2,74 |2,263 |
|12. |Велико-Писарівський |Правдинський |2,00 |1,99 |1,270 |
|13. |Сумський |С.-Степанівський |1,88 |1,86 |1,085 |
|14. |Недригайлівський |Тернівський |1,97 |1,97 |0,875 |
|15. |Краснопільський |Угроідський |1,62 |1,62 |1,255 |
|16. |Охтирський |Чупахівський |2,65 |2,63 |1,546 |
|17. |Глухівський |Шалигінський |1,46 |1,46 |0,930 |

КРАСНОЗВЕЗДИНСКИЙ САХАРО-РАФИНАДНЫИ

Привокзальная пл., 4
Завод (бывший Павловский) основан в 1869 году. Рабочие предприятия вписали немало славных страниц в летопись революционной и боевой славы родного города. Они принимали участие в работе городской социал-демократической организации «Факел» В феврале. 1905 года почти двухтысячный коллектив завода объявил стачку, выдвинув требования о восьмичасовом рабочем дне, увеличении зарплаты, отмене штрафов, улучшении медицинской помощи. В ноябре рабочие завода снова забастовали. За участие в революционных выступлениях администрация уволила 122 человека.

24 ноября 1907 года тысяча рабочих Павловского завода оставила свои рабочие места. Среди требований, выдвинутых забастовщиками, были и требования о предоставлении политических свобод.

7 февраля 1915 года забастовали 2100 рабочих. Они требовали повышения заработной платы на 25 процентов. Администрация вынуждена была пойти на уступки.

Рабочие завода принимали активное участие в борьбе за установление и укрепление Советской власти. Пламенным борцом за власть Советов был член
РСДРП с 1917 года, сын потомственного рабочего завода, член первого городского Совета рабочих и солдатских депутатов слесарь А. П. Терехов. 5 августа 1918 года его расстреляли в Конотопе немецкие оккупанты.

В 1919 году началось восстановление завода, а в 1924 году он дал первую продукцию — сахар-рафинад. Трудящиеся назвали свое предприятие
Краснозвездинским.

С первых дней работы завод стал ведущим по технико-экономическим показателям среди сахаро-рафинадных предприятий пищевой промышленности страны.

Самоотверженно трудился коллектив в годы довоенных пятилеток. На заводе широко развернулось стахановское движение, зачинателем которого был кузнец А. В. Колесник, награжденный за доблестный труд орденом Трудового
Красного Знамени.

В годы Великой Отечественной войны завод был эвакуирован и выпускал продукцию для нужд фронта. Многие рабочие воевали в рядах Красной Армии.
После освобождения Сум в сентябре 1943 года коллектив завода приступил к восстановлению предприятия. Здесь были созданы первые в городе комсомольско- молодежные бригады. В 1946 году предприятие начало выпуск продукции.

В послевоенные годы была осуществлена полная реконструкция предприятия. Оно перешло на выпуск сахара-рафинада по новой технологии — методом прессования. На за воде появились поточные линии, большинство производственных процессов были механизированы и автоматизированы. Сейчас предприятие выпускает около 10 процентов производимого в стране рафинада и почти пятую часть рафинада, вырабатываемого в республике.
Краснозвездинцы досрочно выполнили задания девятой пятилетки и перевыполнили взятые социалистические обязательства.
В 1973 году завод начал выпускать продукцию с государственным Знаком качества. Сегодня на Знак качества аттестованы четыре вида рафинадной продукции, или 26,4 процента от общего производства.
В октябре 1977 года завод, один из первых в области, внедрил комплексную систему управления качеством труда и продукции.
В 1969 году за достигнутые успехи в развитии сахаро-рафинадного производства, внедрение передовой техники и технологии и в связи со 100- летием со дня основания Красно-звездинский сахаро-рафинадный завод награжден орденом «Знак Почета».
Мастерами своего дела стали многие рабочие. Их самоотверженный труд высоко оценен Родиной. За успехи в выполнении заданий пятилеток по развитию пищевой промышленности 80 человек награждены орденами и медалями, а аппаратчику завода А.Г.Чернышу присвоено звание Героя Социалистического
Труда. Среди награжденных кавалер орденов Ленина и Трудового Красного
Знамени А.С.Стольная, кавалеры ордена Трудового Красного Знамени
Е.А.Борсук, Ф.Д.Воронов, Е.И.Береговая, Е.Ф.Радько, кавалеры ордена «Знак
Почета» П.Т.Гришко, Д.Н.Скоробогатько, Р.А.Селезнева и многие другие, которые своим самоотверженным трудом приумножают трудовую славу предприятия.
На предприятии работают заслуженные рационализатора УССР кавалеры ордена
Трудового Красного Знамени А.К.Сппцин и И.Ф.Шепеленко.
За высокие производственные успехи коллективу более 20 раз присуждалось переходящее Красное знамя Совета Министров СССР, ВЦСПС, Министерства пищевой промышленности УССР и ЦК профсоюза работников пищевой промышленности.
С 1975 года завод — постоянный участник ВДНХ СССР и УССР, в 1977 году награжден Грамотой ВДНХ УССР за качество расфасованной продукции.
Большое внимание уделяется на заводе улучшению условий труда, жизни и отдыха трудящихся. Предприятие построило благоустроенный жилой поселок для своих рабочих, инженерно-технических работников и служащих.
На заводе имеются общежития, в которых проживают 800 рабочих, и два детских комбината на 400 мест. В Доме культуры функционирует библиотека с книжным фондом около 24000 экземпляров, работают кружки художественной самодеятельности. При спортивном зале завода организованы шахматная, волейбольная, легкоатлетическая, лыжная, футбольная секции.

К. К. ПАВЛИЧЕНКО

Директор Червонозоряного рафінадного заводу

Наш завод — одне з найстаріших підприємств Сумщини — був побудований у
1869 році.
Молоді, яка працює тут сьогодні, навіть важко уявити собі, в яких умовах жили і працювали перші покоління сумських рафінадників.
Дванадцять годин тривав робочий день на заводі. Розцінки були дуже низькі, часто за однакову роботу платили по-різному: це залежало від ставлення майстра до тієї чи іншої людини.
На заводі працювало багато бідноти з навколишніх сіл. Для одинаків існували гуртожитки, або, як тоді називали, казарми — чоловіча й дівоча. У чоловічій замість ліжок стояли нари. Бруд, сморід. Після важкої праці люди не мали можливості відпочити.
Надзвичайно важкими були умови праці. У приміщеннях стояла страшна духота, але відкривати вікна не дозволялося: високої температури вимагала тодішня технологія виробітку цукру. Не дивно, що люди часто непритомніли, хворіли і кінець кінцем ставали інвалідами. Та хазяїна підприємства це мало турбувало, його цікавили тільки прибутки.
У міру зростання класової свідомості робітників вони все ясніше розуміли, що слід організовано боротися проти експлуататорів. 1900 року на заводі був створений невеликий соціал-демократичний гурток. Його члени вели пропаганду серед робітників, організовували маївки, читали сумча-нам нелегальну літературу.
Уночі проти 25 лютого 1903 року 1300 робітників оголосили страйк, зажадавши восьмигодинного робочого дня, підвищення заробітної плати, скасування штрафів, кращої медичної допомоги. Робітників нічної зміни, які підійшли на той час, страйковий комітет не допустив до роботи, і вони приєдналися до страйкуючих. Викликаний адміністрацією ескадрон драгунського полку не зміг залякати робітників. Революційне піднесення охопило весь повіт.
В 1907 році на заводі вибухла велика пожежа. Кажуть, що завод підпалив сам хазяїн, щоб одержати страховку. Дерев'яний корпус, зношене устаткування його вже не влаштовували. Одержавши велику страхову суму, він негайно заходився на тому ж місці будувати нове заводське приміщення.

До наших часів дожили тільки стіни спорудженого тоді цегельного приміщення. За роки Радянської влади завод виріс, перетворився на одне з найбільших підприємств цукрової промисловості в республіці. Наш колектив сміливо йде шляхом технічного прогресу. Раніш ми застосовували два способи виробництва рафінаду: так званий головний і спосіб Крінера. Обидва вони були надзвичайно трудомісткі, вимагали великих затрат ручної праці, виключали можливість застосування механізації. Перехід на виробництво пресованого рафінаду вимагав повної реконструкції підприємства. Завдання нелегке. Але колектив заводу вирішив: реконструкція нам під силу. З великим ентузіазмом взялися за діло всі—і ветерани заводу, і молоді робітники, що тільки-но починали свій трудовий шлях у колективі.

А скільки наполегливості проявили робітники зміни комуніста Миколи
Ізотовича Танцюри, молодіжної бригади Галини Іванової, бригади Зінаїди
Йосипівни Соколов-ської. Вони не мали спеціальностей будівельника або монтажника, але успішно демонтували старе устаткування й готували місця для нового. За 1959 рік у брухт здали 1200 тонн морально зношених машин і апаратів.

Переобладнали всі чотири поверхи заводу. Повсюди з'явилися нові високопродуктивні машини з програмовим управлінням, потокові лініі транспортери та інші засоби механізації й автоматизації трудомістких процесів.

Успішно працюють, наприклад, нові безперервно діючі горизонтальні центрифуги, що їх виготовили наші земляки — машинобудівники Сумського заводу ім. Фрунзе, автоматичні центрифуги ВМА, які застосовуються на виробництві рафінованого піску. Власними силами працівники підприємства виготовили і змонтували різне устаткування, щоб створити єдину автоматизовану потокову лінію по випуску рафінованого піску.
Значну частину продукції ми даємо у вигляді пресованого рафінаду. Спочатку після реконструкції технологічний процес поділявся на окремі операції: пресування, сушіння, транспортування, охолоджування, коління, упаковування тощо. Об'єднати ці процеси допомогли пресово-сушильні агрегати.
Все виробництво пресованого цукру сполучено було в єдиному потоці. Потім до цих агрегатних ліній приєднали колочно-пакувальні автомати.
Вони самі дозують, колють спресовані бруски цукру, виготовляють картонні коробки, вкладають до них цукор і заклеюють пачки.

Так автоматизовано весь технологічний процес виготовлення пресованого рафінаду — від розрідженого цукру, «кашки», аж до упаковування. Автомати застосовуються й на зашиванні мішків з рафінованим піском та пресованим рафінадом, що дало змогу прискорити виробничий процес.

Раніше десятки вантажників звалювали собі на плечі важкі мішки з готовою продукцією й несли до сховищ. Кілька ро- д ків тому ми побудували галерею каркас- с ного типу на колонах, обладнали в ній с-транспортери, по яких продукція пливе до складу. Укладання у сховищах мішків та ящиків штабелями теж тепер механізовано.

Заводська теплоелектроцентраль пра- -» пює тепер на газі. Це дозволило зміцнити енергетичну базу підприємства: продуктивність парових котлів збільшилась на п 25—ЗО процентів, коефіцієнт їх корисної н дії теж значно зріс. Відпала потреба заво- т' зити щороку близько ста тисяч тонн ву- в гілля. Незмірно полегшилися умови праці т людей, які обслуговують парові котли; чистіше стало не тільки на заводському по- с двір'ї, але й в повітряному басейні міста.

Зовсім змінився вигляд наших цехів. Підлога вимощена метлаською плиткою, стіни облицьовані білими плитками. Встановлені світильники закритого типу, які виключають можливість вибухів цукрового пилу, все устаткування пофарбоване за вимогами технічної естетики. Потужні венти-ляц-йні установки видаляють з цехів пару, цукровий пил, освіжають повітря, знижують температуру в гарячих цехах. Значна частина виробничої площі, що вивільнилася під час реконструкції, використана для розширення побутових приміщень.
На подвір'ї підприємства, в цехах, біля заводського клубу — скрізь квіти.
У нашому парку висаджено сотні тисяч кущів найрізноманітніших видів троянд, жоржин, піонів, тюльпанів, гладіолусів, лілей, гортензій...
Про економічну ефективність здійснених на підприємстві заходів найкраще свідчать такі цифри: якщо в 1958 році на виробництво 100 центнерів продукції витрачалося ЗО людино-днів, то тепер затрати не перевищують 13 людино-днів. За показниками собівартості продукції наш завод вийшов у число передових підприємств країни.
Докорінні зміни в технології скоротили виробничий цикл. При литьовому головному способі він триває 54—60 годин, при литьовому — 28— ЗО годин.
Технологічний процес виготовлення пресованого рафінаду триває не довше
13—14 годин, а виробничий цикл виготовлення рафінованого піску ще в кілька разів коротший. Це сприяло зменшенню втрат продукції від розкладання при високих температурах, від дії мікроорганізмів, розсипання тощо.
Перебудова старого заводу, докорінна зміна технології — справа не менш складна, ніж освоєння нового виробництва. Ми успішно справилися з цим завданням завдяки великій творчій активності всього заводського колективу.
Більш як чверть століття працює на заводі Антон Кирилович Спицин. Прийшов він на підприємство, не маючи спеціальності. Спочатку теслярував, потім вивчився на слюсаря, став турбіністом. Тепер він — начальник цеху. Десятки його раціоналізаторських пропозицій сприяли механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці.
Я тут згадаю лише про один винахід Антона Кириловича: верстат для підготовки пакувального паперу, з якого виготовляються пачки для рафінаду.
Використання цього верстата дає заводові щороку десять тисяч карбованців економії. Кращого раціоналізатора А. К. Спицина нагороджено орденом
Трудового Червоного Прапора.
Наполегливо працюють над удосконаленням виробничих процесів Іван Федорович
Шепеленко, слюсар Іван Данилович Бондаренко, майстер Іван Васильович
Потєшний та багато інших людей творчої думки.
Ми пишаємося своїми виробничниками, такими, як Олександр Гаврилович
Черниш. Він — висококваліфікований варщик утфелю, а в ремонтний період успішно справляється з обов'язками слюсаря. Олександр Гаврилович одним з перших на заводі став ударником комуністичної праці. Йому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Після закінчення школи прийшла до нас Ганна Стольна. Швидко оволоділа професією пресувальниці рафінаду і очолила бригаду. За великі успіхи в роботі

Страницы: 1, 2, 3


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы