Меню

Теги для нашей библиотеки:

Рефераты бесплатно, доклады, курсовые работы, рефераты бесплатно, реферат, рефераты, рефераты скачать, Рефераты бесплатно, большая бибилиотека рефератов, и многое другое.


  Віктор Ющенко: об'єктивний погляд

Віктор Ющенко: об'єктивний погляд

Вступ


Ще недавно про Віктора Ющенка говорили і писали переважно негативно. Ним, якщо можна так висловитися, лякали пересічного обивателя. Причому у свідомості того ж таки обивателя він поставав то українським буржуазним націоналістом, то агентом американської розвідки. Засоби масової інформації подавали про нього переважно негативну інформацію. Вона, ця інформація, була переважно замовною і навряд чи відображала реальний стан справ. Проте на того ж таки пересічного обивателя діяла досить інтригуючи. Тому й зрозуміло, що навіть сьогодні, через майже рік після його перемоги на президентських виборах, дискусія про його особу не припиняється. Одні, переважно жителі Центральної, Правобережної та Західної України, його ледве не обожнюють. Інші, а це жителі Півдня та сходу України, нерідко й досі не можуть змиритися з його перемогою.

Проте об’єктивний погляд на Ющенка дає підстави бачити в його особі звичайного чоловіка з властивими йому не лише превагами, але й вадами. Ющенко і сам часто стає жертвою декларованої ним самим свободи слова.

Незважаючи на всі труднощі, які підготувала йому доля, Ющенко залишається людиною незлою, щирою, відвертою, доброзичливою, відкритою для преси.

У даній роботі ми спробували зробити максимально відвертий і об’єктивний політичний портрет третього в історії України Президента, що посів на цю посаду внаслідок подій річної давнини. Ми не ставили собі за мету ідеалізувати особу Віктора Ющенка. Тому подаємо і критичні думки про нього і його діяльність на цій посаді.

У роботі використані переважно матеріали з мережі Інтернет. Вони унікальні тим, що є надзвичайно оперативними, актуальними. Оскільки мережа Інтернет має величезну архівну базу, то ми зверталися і до матеріалів, що побачили світ ще у 2003 – 2004 рр. і навіть раніше. Ми працювали з офіційним сайтом самого Ющенка та сайтом фракції у Верховній Раді «Наша Україна». Дуже оперативно реагує на події в Україні сайт «Українська правда», відомий тим, що його керівником був покійний Георгій Гонгадзе. Ми заходили також на сайти газет «Бульвар Гордона», «День», «Грані», «Обозреватель», «Донецкие новости», «2000», «Комсомольская правда в Украине», «Киевские ведомости». Крім того, мали можливість працювати з сайтом Президента України, а також його головного опонента під час президентських виборів Віктора Януковича.

Як бачимо, інформація на цих сайтах є доволі різноманітною. Від повного схвалювання політики Президента України до відвертого неприйняття його дій.

Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. У першому розділі подається біографія В.А.Ющенка. Аналізується його шлях до обрання на найвищу державну посаду. У другій главі подається характеристика різних сторін життя Президента. У третій заключній главі подаються критичні зауваження до його окремих вчинків і дій.



1. Історичні обставини обрання В. Ющенка на посаду Президента України


Розповідь про Президента України буде неповною без принаймні стислого огляду його біографії. З офіційного сайту Президента України дізнаємось таке: «Ющенко Віктор Андрійович народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів.

Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Після інституту служив в армії, службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні.

Від 1976 року працював у банківській системі. З 1985 року – заступник начальника, начальник управління Української республіканської контори Держбанку. Від 1992 року – перший заступник Голови правління акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».

Від січня 1993 до грудня 1999 року – Голова правління Національного банку України. Під керівництвом Віктора Ющенка в Україні було успішно проведено грошову реформу, створено Державну скарбницю, розпочато будівництво Банкнотно-монетного двору. У 1997 році за рейтингом впливового фінансового журналу «Global Finance» Віктор Ющенко увійшов до шістки найкращих банкірів світу.

Від грудня 1999 до квітня 2001 року – Прем’єр-міністр України. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету Міністрів В. Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження в бюджет, витрати на соціальні потреби. За рік у країні була ліквідована бюджетна заборгованість із зарплатні, пенсій та стипендій.

У січні 2002 року Віктор Ющенко очолив виборчий блок «Наша Україна», до складу якого увійшли 10 партій правоцентристської орієнтації. На парламентських виборах у березні 2002 року в загальнодержавному багатомандатному окрузі блок отримав 24,7% голосів виборців. В.Ющенко став головою найбільшої парламентської фракції «Наша Україна».

26 грудня 2004 року Віктор Ющенко обраний на пост Президента України.

5 березня 2005 року на Установчому з’їзді політичної партії «Народний Союз Наша Україна» обраний Почесним головою партії.

Кандидат економічних наук. Кандидатська дисертація на тему «Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні».

Одружений, має п'ятьох дітей та двох онуків: синів Андрія і Тараса, дочок Віталіну, Софію та Христину, онуків Яринку та Віктора.

Захоплюється живописом, бджільництвом, гончарством, колекціонує предмети старовини, народного побуту та українського національного костюму, реставрує предмети Трипільської культури.»

До цієї біографії мало що можна додати. Проте акцентуємо увагу читача на тому, що всі сторінки цієї біографії недостатньо характеризують Президента як людину у всій багатоманітності його дій.

Наприклад, нагадаємо ще раз, що Ющенко син вчителів. Мати Варвара Тимофіївна вчителька математики померла на початку 2005 року невдовзі після всіх відомих подій. Батька не стало раніше. Сам Віктор Андрійович завжди дуже люб’язно відгукується про своїх батьків, які заклали у його свідомість всі найкращі людські чесноти.

Коли почався шлях Ющенка на посаду Президента України, нині однозначно сказати важко. Принаймні деякий час він таких амбіцій на здобуття влади не демонстрував. Коли ж у листопаді 1999 року Л. Кучма був вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначено Прем’єр-Міністром. Вже тоді він мав репутацію реформатора, досвідченого фінансиста.

Період прем’єрства Ющенка був відзначений зростанням економіки, скороченням боргів перед іноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кількість категорій громадян, що мають право на пільги. Зокрема, їх втратило чимало осіб, що ними користувалися. Пільги залишилися практично у невеликої кількості людей: учасників бойових дій, пенсіонерів за віком, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проте список осіб, що мали право на пільги, скоротився значно.

Уряд, очолюваний Ющенком, відчував на собі тиск з боку різних фінансово-промислових груп. Деякі з них не приховували бажання позбавитись його на посаді прем’єра.

Не складалися й відношення Ющенка з Президентом Л.Кучмою. І це при тому, що сам Ющенко проти Кучми різких заяв не робив. Мало того, він постійно у пресі нагадував, що він шанує Кучму так, як шанує син свого власного батька. Проте стосунки дійсно не складалися.

Треба відзначити, що другий строк президентства Кучми супроводжувався доволі великою кількістю скандалів. Цей період найчастіше називають «кучмізмом». Сам Президент ігнорував демократичні норми про свободу слова, право людини на плюралізм думок тощо. У редакції газет та журналів почали приходити так звані «темники», які змушували журналістів писати лише дозволену й фільтровану інформацію. Проти лідерів опозиційних політичних партій запроваджувався так званий адмінресурс. Репутацію Кучмі дуже пошкодили плівки майора його охорони М. Мельниченка, який оприлюднив їх. Вони були записані у кабінеті Президента. На цих плівках Кучма виглядав як грубий і невихований чоловік, що чинив всякі неподобства, зокрема, тиснув на підлеглих, організовував «дах» від правоохоронних органів своїм знайомим. І, головне, Кучму почали підозрювати у причетності до вбивства відомого опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. Опозиційно налаштовані до Кучми політики, зокрема Ю. Луценко, О. Мороз, Т. Чорновіл, Ю. Тимошенко, яка тоді вже побувала під слідством, організували акцію «Україна без Кучми!» Проте акція не вдалася.

26 квітня 2001 року уряд Ющенка Верховна Рада відправила у відставку. Це був перший (і єдиний) випадок, коли уряд був відправлений у відставку парламентом. У парламенті на той час вже склалася доволі стала прокучмівська більшість, контрольована з його адміністрації. Ющенко, промовляючи свою останню прощальну промову, сказав, що йде, щоб повернутися. Уряд очолив А. Кінах. Через деякий час на посаді Прем’єра став В. Янукович. Власне саме цей представник донецької команди став основним опонентом Ющенка у боротьбі за посаду Президента неминуче йшли до виборів Президента. Влада застосовувала проти Ющенка всі можливі засоби його дискредитації. Зокрема, навіть такі, як рекламні ролики на ТБ, де Ющенко зображався у ковбойському одязі на коні. Натяк був на нібито проамериканську орієнтацію Ющенка. Профіль коня дуже нагадував карту України.

У вересні 2004 року Ющенко був отруєний. Лише швидке реагування на цей замах на життя врятувало його від неминучої смерті. «Українська правда» містить інтерв’ю Б. Володарського, розвідника, що живе у Відні. Він, зокрема говорить: «Нет ни малейших сомнений в том, что кандидат в президенты Украины был умышленно отравлен. И дело не только в том, что я верю Виктору Андреевичу Ющенко (вспомните его речь в Верховной Раде 21 сентября 2004 г.) и министру внутренних дел Украины Юрию Луценко, который 11 февраля заявил "Известиям": "Мне известно, кто перевозил через границу отраву, какой депутат ее сопровождал, какой чиновник переносил к месту преступления, кто ее подмешивал в еду".

«Утверждать это позволяет мой личный опыт бывшего офицера, прошедшего специальную подготовку в военной разведке, а также длительное изучение убийств посредством отравления, организованных советскими (российскими) спецслужбами за годы советской власти и в постсоветское время.»

31 жовтня 2004 року відбувся 1-й тур виборів. Ющенко у ньому набрав 39,26% голосів. Янукович – 39,11%. Незважаючи навіть на чисельні фальсифікації, владі не вдалося забезпечити перемогу Януковича. 21 листопада пройшов другий тур цих виборів. Голосування супроводжувалося масовими фальсифікаціями на користь Януковича. Зокрема, існувала ціла програма «відбирання» голосів у Ющенка і «додавання» голосів Януковичу. Центральна Виборча комісія (ЦВК) на чолі з С. Ківаловим теж демонструвала свою заангажованість і причетність до фальсифікацій. Результати незалежних екзит-полів дуже відрізнялися від офіційних заяв ЦВК. 24 листопада ЦВК на своєму засіданні поспішно заявила про перемогу Януковича.

Таке ігнорування Центральною виборчою комісією результатів виборів сприяло масовому народному зриву, що увійшов в історію як Помаранчева революція. Вона власне почалася ще в ніч з 21 на 22 листопада 2004 року і тривала приблизно по 8 грудня. На Хрещатику і Майдані Незалежності зібралося дуже багато людей. Ющенко навіть змушений був скласти присягу президента України у залі Верховної Ради


2. Характеристика окремих рис В.А. Ющенка


Президент України Віктор Андрійович Ющенко дуже сильно відрізняється від двох своїх попередників. Його орієнтація на інтеграцію України у європейські і міжнародні структури очевидна. Він не приховує, що майбутнє України у Європейському союзі (ЄС) та НАТО.

Він має великий авторитет серед відомих іноземних політиків. У нього багато добрих знайомих у цьому середовищі. Особиста дружба поєднує його з такими людьми, як Хав’єр Солана, Олександр Квасьневський, Лех Валенса, Президент Грузії Михаїл Саакашвілі.

Чималий інтерес Ющенка до історії України. Він вважає себе нащадком останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Спостерігається інтерес Президента до музейної справи. Так, зокрема він виступає за відродження національних святинь України, таких як палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батурині чи національного комплексу Кам’яна Могила. Президент причетний також до створення величезного музейного комплексу на базі київського заводу «Арсенал». Велика дружба пов’язує Ющенка з відомими митцями, художниками, поетами. Зокрема, відомий український художник Іван Марчук подарував Ющенкові створений ним портрет Президента. І портрет цей є вельми цікавим. Він передає внутрішній світ самого художника.

Цікавим є і особисте та сімейне життя Віктора Андрійовича. Він виховувався у сім’ї сільських вчителів. Своїх батьків дуже шанував. Взагалі дуже лагідно відноситься до старшого покоління. У всіх своїх виступах постійно нагадує людям старшого покоління, що воно за своїм внеском у справу українського відродження дуже унікальне. Що воно пережило трагічну долю і заслуговує на краще життя. Пишається своїм батьком Андрієм Ющенком, який був в’язнем німецьких концтаборів Освенціма і Дахау. Одружений вдруге. Про перший свій шлюб багато говорити не любить. Просить журналістів не торкатись цієї теми. Від цього шлюбу у нього двоє дітей, син Андрій та донька Віталіна. Друга його дружина – донька українських емігрантів в США Катерина Чумаченко. Не так давно вона стала громадянкою України. Ющенко дуже пишається своєю дружиною. Вони познайомилися випадково у літаку. Сиділи поруч і відразу знайшли порозуміння і спільну мову. Вона відразу відзначила високий розум і ерудицію свого майбутнього чоловіка. Опоненти Ющенка дуже активно використовували під час виборчої кампанії деталі цього шлюбу. Головна думка така: через дружину американські урядові кола тиснутимуть на нього.

Від другого шлюбу у Президента України троє дітей. Це дві доньки Христина і Софія та син Тарас. Ющенко дуже пишається своєю родиною. Взагалі часто і багато з’являється перед людьми разом з родиною. Президент без сумніву вважає сімейне виховання основою формування громадянина України, гідного свого покликання.

Ющенко – віруюча людина. У своїх виступах і під час передвиборчої агітації, і вже на посаді президента, він постійно говорить про релігійну толерантність, терпимість, необхідність зваженого підходу у питаннях розв’язання релігійних проблем. Більш тісними є його стосунки з традиційними українськими церквами. Зокрема, з українською православною церквою Київського патріархату (УПЦ КП) та українською греко-католицькою церквою (УГКЦ). Разом з тим, Президент співпрацює й з іншими релігійним конфесіями. Він постійно акцентує увагу на необхідності церковного примирення і об’єднання головних християнських конфесій з метою створення єдиної помісної церкви. Під час передвиборчої агітації Ющенко підкреслював, що він сповідався і попросив благословення у храмі УПЦ МП – церкви Московського патріархату. Бо у його рідній Хоружівці стоїть храм цієї конфесії. Разом х тим, сама УПЦ МП доволі довго працювала на режим Кучми, а під час виборів віддавала перевагу Януковичу. Що, до речі, не відповідає демократичним нормам. Бо духовні особи не можуть відверто підтримувати політиків. Це було помітно особливо на Донеччині, де Янукович приймав участь у відродженні реставрації важливої православної святині – Святогірської лаври. Нині служителі УПЦ МП намагаються про це не згадувати. Сам Президент виступає ініціатором спільних молебнів в ім’я незалежної України представників різних конфесій. Так, на день незалежності України 24 серпня 2005 року відбувся такий спільний молебень у Софійському соборі у Києві.

Своєрідне відношення Ющенка і до такого не вельми простого питання, як відзначення пам’яті участі українців у Другій світовій війні. Зокрема, він відмовився від традиції проведення у День Перемоги традиційних військових парадів. У своєму зверненні до учасників Другої світової війни, що воювали у Червоній Армії та УПА, він закликав їх до примирення. Проблема ця не вельми проста. І потребує свого розв’язання на високому державному рівні.

Ющенко був і лишається переконаним прихильником ненасильницького розв'язання усіх суспільних конфліктів. Згадаємо, як він щовечора заклинав Майдан і всю Україну через телеекрани: тільки без крові! тільки без жертв! тільки шляхом ненасильницьких дій! З нами Бог і Україна, з нами духовна сила – тому ми не можемо уподібнитися тим, хто будує політику на обмані і силі!

До речі: неприйняття Ющенком кампанії "Україна без Кучми", схоже, значною мірою ґрунтувалася на тому, що певна частина учасників цієї кампанії була налаштована вкрай радикально. Лишень згадаймо, як Тарас Чорновіл, прорвавшись до пам'ятника Шевченку, зірвав і топтав жовто-блакитну стрічку на вінку, покладеному перед тим Леонідом Кучмою.

Страницы: 1, 2, 3


Рекомендуем

Опрос

Какой формат работ для вас удобней?

doc
pdf
djvu
fb2
chm
txt
другой


Результаты опроса
Все опросы